Я в гості осінь запросила

 

Я в гості осінь запросила,

Коли рясніли ще сади,

Вона легенько обтрусила 

Засмагу літню на сліди.

Ми з нею сіли біля річки,

Нам вечір в очі заглядав,

Зливались обрію дві стрічки 

У сяйві сонячних заграв.

Сиділа тиша тут навпроти,

Дзвеніла з вітром в унісон,

І все шукала привороти 

Для двох замріяних персон.

Вона збирала фарби з листя,

Шукала ноти поміж трав,

А мастихіном падолиста 

Сюжети вечір підбирав.

Читала осінь вірш на згадку,

Нас час обвітрював крилом,

Під блиск вечірньої лампадки 

Всміхались зорі за вікном.

Я в гості осінь запросила,

Коли рясніли бурштини,

Вона усе заворожила 

Вечірнім блиском сивини.

А потім встала непомітно,

Всміхнулось лагідно й пішла.

Дивився вечір в слід самітно,

З ким осінь прихисток знайшла.

А я люблю початок осені

 А я люблю початок осені

 І літа погляди ясні,

Коли проміння ранків з просені,

Щодня всміхаються мені.

Коли обтяжені плодами,

У літній щедрості сади,

А вечір крадеться слідами,

Що залишають холоди.

Коли зажурені діброви,

Збирають літа бурштини,

А модні осені обнови,

Вже приміряють ясени.

Коли поля в стерні заснули,

В чеканні оранки й дощів,

А небеса немов збагнули,

Струснувши сльози між кущів.

Коли намисто із шипшини,

Дарує вересень в ці дні,

Гордяться вродою жоржини 

І шепчуть ранкам увісні.

Коли лоскоче погляд промінь 

І вітер гладить по руці,

А мить зловила щастя пломінь

І розпалила на щоці.

Коли душа шукає ноти 

Для днів обвітрено - жарких,

А час розписує турботи

На травах скошених сухих.

А я люблю початок осені,

І літні нотки у ці дні,

Коли душа у ранках просені,

Дарує посмішку мені.

Пасує жінці до лиця

 Пасує жінці до лиця 

Вбрання з поваги і любові,

Слова,як фарби у митця,

Відтінять очі волошкові.

І не потрібно блиск прикрас,

Вона від ніжності засяє, 

А день плекає повсякчас,

Ту мить, де щастя розквітає.

Пасує жінці до лиця 

Букет із ніжності й любові,

Коли із трепетом серця,

Палають в пристрасному слові.

Пасує жінці до лиця 

Весна й чарівна ніжна осінь,

Мов щира посмішка творця,

В очах зігріє неба просинь.

Даруйте жінці щастя мить,

Нехай душею розуміє,

Як радість піснею дзвенить,

А мрія сонячно хмеліє.

Осінній день

Осінній день уранці щось нахмурився,

Пройшовся нишком тихо під вікном,

 Він у видіннях з осінню побачився,

 Тому й гукав у гості перед сном.

А потім враз насмілився постукати,

Рясним дощем в мовчазну таїну,

Я звуки ці готова була слухати 

Немов сюїту вранішньо-сумну.

А осінь йшла щасливо на побачення,

Любов світилась золотом садів,

Несла землі вона своє призначення,

Букет краси і подих холодів.

Дивився день похмурими очима

 Дощі змивають літні акварелі,

Тонує фарби вересень в саду,

Дарує осінь золоті пастелі,

Вбирає ниву в зелень молоду.

Дивився день похмурими очима 

Туди, де час обтрушує жалі,

Знизала мить розгублено плечима,

Щосьшепчуть тихо стомлені джмелі.

Стояла тиша сонно на порозі,

Я заварила чай для нас для двох,

Блукало літо десь там при дорозі,

А вітер гнав сухий чортополох.

Як спогад це літо озветься

 Вже серпень цілує прощально 

Безмежну степів таїну,

І поглядом ніжно й сакрально 

Голубить полів сизину.

Він стелить туман біля ставу,

Обтрушує груші в садах,

Фарбує стерню золотаву 

Дощем по засохлих слідах.

На вроду розквітлій троянді

Дарує дві краплі сльози,

Розвішує з листя гірлянди 

На вранішній сон бірюзи.

Він буде прощатись з горіхом,

Як зникне за обрієм день,

А місяць втішатиме сміхом,

І зорі розсипле з кишень 

Як спогад це літо озветься,

На сльоту впаде промінцем,

І довгим ночам посміхнеться 

Крізь осені смуток і щем.

А кава вже пахне осінню

 А кава вже пахне осінню,

Туманом терпким за вікном,

І неба блакитною просинню,

Від спеки - сухим полином.

А кава вже пахне тишею 

І сумом далеких плес,

Корзинно - фруктовою ношею,

Дощами з похмурих небес.

А кава вже пахне калиною,

Жоржинами й пінним вином,

 Шипшиною й журавлиною,

І свіжістю за вікном.

А кава вже пахне школою, 

І печивом на столі,

І айстрами, й матіолою 

У літні серпневі дні.