Осінній день уранці щось нахмурився,Пройшовся нишком тихо під вікном, Він у видіннях з осінню побачився, Тому й гукав у гості перед сном.
А потім враз насмілився постукати,Рясним дощем в мовчазну таїну,Я звуки ці готова була слухати Немов сюїту вранішньо-сумну.
А осінь йшла щасливо на побачення,Любов світилась золотом садів,Несла землі вона своє призначення,Букет краси і подих холодів.
Немає коментарів:
Дописати коментар