вівторок, 24 грудня 2019 р.

Згадаю днів морозне чародійство



Загляну я крізь роки у дитинство
Така собі екскурсія на мить,
Згадаю днів морозне чародійство,
Коли снігів окутує блакить.

Я пам'ятаю зими із снігами,
Морозні й білі ранки  у дворі,
І по коліна снігу під ногами,
І казку, що складали снігурі.

У пам'яті канікули зимові,
Й санчата дід, що нам подарував,
 Як на дахи, мов хусточки пухові,
Холодний день дбайливо напинав.


Всміхалось сонце радо через роки,
Несли санчата з пагорбу униз,
Пашіли щастям в нас червоні щоки,
Зима творила радісний каприз.

А ще ялинку й ніжний запах хвої,
І засівну від хлопців хорову,
І сніг замотаний казково у сувої
А на подвір'ї бабу снігову.

Зимова казка спогадів щасливих
Тих днів, на жаль,ніяк не повернуть,
Але дитинства років галасливих
Не зможе час у безвість відштовхнуть.





середа, 13 листопада 2019 р.

Вже пізня осінь...

Сумує небо. Сонце зажурилося,
Змарніло поле.Стихло,  бо втомилося.
А вітер гілля - струни налаштовує,
Туманом срібним ранки обціловує.

Затихла річка, в небо задивилася.
А  хвиль краса до берегів прибилася.
Шепоче бір есеї з суму створені
Про дні журби, що осінню впокорені.

Брунатний лист приліг - не обзивається,
Дощами він холодними вкривається,
Тремтить увесь і болісно здригається,
А сенс буття в калюжі обривається.

Обвисло небо. Хмари розкотилися,
Мовчазні й мокрі клени засмутилися.
Вже пізня осінь барви затушовує,
Красу яскраву сірим заштриховує.

Безжально дощ пейзажі заплямовує,
В потоках сліз на вікнах витанцьовує.
Ось кинув вітер плащ на парк оголений,
А сам приліг натомлений і зморений.




понеділок, 4 листопада 2019 р.

Осінь.Ранок.



Осінь.Холодно.Хмарно.Ранок.
Кава.Сир. Бутерброд.Сніданок.
Куртка.Сумка.Ключі. Годинник.
Метушня.Телефон.Будинок.

Ганок.Клен. Падолист.Турботи.
Плани.Книги. Гора роботи.
Сподівання. Реальність. Мрії.
Плин часу. Гра життя. Надії.

Місто. Осінь.Вогні вечірні.
Гомін.Люди.Звуки ефірні 
Тиша. Парк. Відпочинок. Втома.
Східці.Поверх. Дзвінок. Вже дома.


середа, 23 жовтня 2019 р.

На ярмарок за щастям я піду

На ярмарок за щастям я піду,
А потім в супермаркет за везінням,
Хтось скаже, що його там не знайду,
Тож спробую купити хоч прозріння.
Любові зважте трохи, грамів сто,
І совісті, що збоку на полиці.
Не свіжа?Не купує вже ніхто?
Тоді куплю у іншій я крамниці.
По акції для мене знижка є?
О,хочу доброти собі придбати.
Від підлості є щеплення своє!
А за брехню не варто гріш давати.
А засіб є від жалості у вас?
Сироп від суму чи чаї від муки?
Давно були. Уже перерви час?
Тоді знайдіть пігулку від розлуки.
Он бачу є зі знижкою ще шанс,
Тут затишок бажаю я придбати,
Гатунку вищого, врахуйте цей нюанс,
Чи може ні з чого у вас тут вибирати?
Також краси,що викликає шок,
Й настоянки від погляду лихого,
І радості насипте у мішок ,
А визнання -  хоч грамів сто,сухого.
А дружбу тут фасовану чи так
Сьогодні ви люб'язно продаєте?
Так дешево? Всього один п'ятак?!
За "так" ще й по вівторках роздаєте?!
Здоров'я хочу рідним прикупить,
Щоб потім дарувать на різні свята,
Можливість є частинами сплатить?
Що?Що?Моя затія наче дурнувата?
Є заздрість в продажу! Залежаний товар?
Продайте краще кілограм терпіння,
Довіри я купила вже у скнар,
На довго вистачить для тренінгу сумління.
Продайте всі запаси сліз з очей,
За це вам доля бонуси накине.
Для чого? Щоб на ліжку у ночей
Душа без сліз (спокійно відпочине).
Життя тоді на радість і в добро,
Коли тут біль уже не продається!
Ні, щастя не купить за серебро,
Й від золота душа не розсміється.
Але якщо ми зможемо біду,
Нехай чужу, своїм теплом спалити,
А прах байдужості розтерти по льоду,
То радісніше людям буде жити!
( За Л. Рубальською)

неділя, 20 жовтня 2019 р.

Ранкові дні вмиваються туманами

Ранкові дні вмиваються туманами,
Горіх вбрання скидає золоте,
Збирає вітер листя між парканами,
Де срібло крапель бісером впаде.

В повітрі бродить запах диму й оранки,
І вже не чутно гомону птахів,
Ступає час на жовтня мокрі сходинки,
 Й засмагу літню витре із дахів.

Летять в село граки поміж туманами,
Ще день дріма в  ранковім тихім сні,
Укутавсь сад осінніми барханами,
А сонце шле із променів гребні.

В цей час думки зависли поміж вітами,
Солодких мрій кружляє листопад,
Надії струмінь грає самоцвітами,
А погляд  впав на цей осінній сад

пʼятниця, 11 жовтня 2019 р.

Танець осені

Танцює осінь по калюжах
Квікстеп із жовтнем під дощем,
А поміж поглядів байдужих
Сховався вечір під плащем.

І збіглись краплі у потоки,
В їх звуках -  в'януча пора,
Десь листопада чутно кроки,
Й вітрів невимушена гра.

Танцює осінь танець вправно,
Така рухлива і швидка,
Мов ще невпевнена недавно,
А зараз - жвава і легка.

І закружляла в вирі листя
Поміж тополь і яворів,
А на околицях розхристя
Осінній шлейф замайорів.

Танцює осінь по калюжах
Із листопадом в ритм дощів,
Щоб заздрість сірих хмар байдужих
Лягла у парках між кущів.