Про поета і поезію...
середа, 31 серпня 2016 р.
понеділок, 15 серпня 2016 р.
Вечір - час для монологів
Вечір - час для монологів
Вечір - час для монологів
Наодинці з власними думками.
В таїну душі заглянуть варто,
Щоб слова читати між рядками.
Темна ніч стривожено послуха
Бесіду таємної розмови,
І втече, узявшися під руки
З вітерцем, не вимовивши й слова.
26 листопада 2015 р.
неділя, 14 серпня 2016 р.
Серпневі настрої
Легко голубіють сині небеса,
Срібно кришталиться вранішня роса,
Жовто золотіють в променях поля,
Плодом обважнілим хилиться гілля.
Стомлено рясніє плодородний сад,
Винно - соковито стигне виноград.
Чебрецево - м'яко пахне у степах,
А туман завісою стелиться в ярах.
Пишно й різнобарвно виграва квітник,
Вабить ароматами наче чарівник.
Крадькома не кваплячись літо утіка
Чистоплинно змиє слід його ріка.
Диха прохолодою стомлена земля,
Скупана дощами засина рілля.
В небі перелітні попливуть ключі
Одиноко й сумно стане уночі.
Поступово зблідне радісний пейзаж,
Осінь створить власний стильний антураж.
І барвисто - сонячні й теплі колажі
Зміняться на темні й сірі вітражі.
понеділок, 1 серпня 2016 р.
Таємниці та загадки острова Хортиця – легендарної землі козаків
«Руси досягають острова, названого Георгієм, і на цьому місці здійснюють свої жертвоприношення, оскільки там росте величезний Дуб…» – пише у Х столітті візантійський імператор Костянтин Багрянородний. То була перша задокументована згадка про найбільший річковий острів Європи. Тоді Дніпром проходив шлях «із варяг у греки», пропливаючи яким іноземці могли бачити легендарну Хортицю.
Колиска Запорозької Січі
Люди з`явилися тут ще у добу палеоліту. За іншою версією, перший відомий народ Північного Причорномор’я – кіммерійці господарювали на острові з 9 ст. до н.е. А скіфи поселились у 7 ст. до н. е. та пробули тут до 3 ст. до н.е. Залишивши як слід відоме городище «Совутина Скеля». Далі на їхніх місцях осіли древні сармати, облаштувавши на острові місто Бродників (кочівний народ вільних вояків, які, за однією з версій, контролювали броди через Дніпро).
За Русі київські князі схрещували свої мечі на хортицькій землі у запеклих боях проти половців та монголо-татар. Ще з тих славних часів залишились на дні Дніпра чотири мечі, які було знайдено саме поблизу острова Хортиця. XV-XVIII століття – козацька доба. Козаки будували тут свої фортеці, військові бази, зимівники. (Біля острова було знайдено фрагменти затонулих чайок, бригантину XVIII ст. і човен-однодревку, якому приблизно 500 років). До зруйнування Січі (1775) Хортиця належала до володінь Запорозької Січі.
Кажуть, саме тут свого часу зародилось козацтво. Козаки спершу будували на Хортиці свої «засіки». Як свідчать історичні документи, укріплене козацьке поселення було засноване у 1556 році, цьому сприяв Дмитро Вишневецький. На острові Мала Хортиця, який пізніше назвуть островом Байди, він побудував справжню фортецю. (Як вважають багато дослідників, ця Хортицька Січ була першою із ряду Запорозьких Січей). Перебуваючи під захистом війська, почало розвиватись і господарство краю. Люди засаджували городи і сади, засівали пшеницю і збирали мед. Багатші із козаків і собі хазяйнували на землі, доглядаючи господарство. Ловили рибу у Дніпрі та випасали волів на диких полях. «У нього рогатої худоби була сила, як прогоне на водопій до Дніпра, так Дніпро аж стогне». – Розповідає етнограф Яворницький про запорожця-скотара, який жив біля скелі Скотовська.
«Запорізька миска», чи символ язичницького святилища?
Неподалік самої Хортиці видніють три високі скелі-острови. Їх називають Трьома братами, або Трьома Стогами. Похилий, Середній та Диван. Урочище навпроти стовпів називають Чорною Скелею. Якщо, діставшись Стовпів, придивитись до гранітних тіл «кам’яних братів», можна побачити на одному з них різних розмірів лунки. Всього їх є 7. Сповідники старої віри наших предків мають свій погляд на значення цих лунок. Мовляв, вони позначають сім зірок сузір’я Плеяди. А самі скелі можуть асоціюватися з трьома вогняними стовпами.
У народі ж найбільшу кам`яну лунку зазвичай називають «Запорозькою мискою». Нібито козаки використовували виглиблення у камені саме як посудину для їжі. «В страшну спеку в цій мисці варили галушки й годували один одного півтораметровими дерев’яними ложками через миску, сидячи у колі». Було таке, чи ні, та обидві версії про призначення кам’яних лунок не заважають одна одній. Адже за тисячоліття свого існування Хортиця була улюбленим місцем українців різних епох.
Козацькі байки про дуби. А може, й не байки…
Пам`ятаєте священний Дуб, який згадував імператор Костянтин у своєму літописі? Вкінці минулого століття працівники місцевого музею дістали з дна Дніпра унікальний артефакт – старовинний дуб, вік якого, за експертними оцінками – 8,5 тисяч років…
Відомо, що на Хортиці справді росли старезні дуби-велетні. З 1871 існує легенда про «Священний Червоний дуб запорозьких козаків». Вже тоді його вік був більше як 500 років, а товщина стовбура – 6 метрів в обхваті. Це було непросте дерево. У легенді розповідалось, що «його листя протягом всієї зими було червоним і не спадало аж до весни». На жаль, до наших днів дерево не дожило. Зараз вік найстарішого дуба на Хортиці оцінюють приблизно у 300 років, всі ніші великі дуби були вирубані протягом XIX-XX століть.
700-літній козацький дуб зараз росте в селищі Верхня Хортиця (правобережна частина Запоріжжя). Він справді жив в один час із козаками. Легенди розповідають, що попри цей дуб Богдан Хмельницький вів своє військо до переможних Жовтих Вод. І, зупинившись, побажав хлопцям бути такими ж нерозривними з Батьківщиною, як коріння дерева із землею.
Кажуть, саме під цим дубом у 1675 році козаки писали славнозвісний лист турецькому султану. Та «так реготали, що з дуба жолуді обпадали»…
Чорний камінь
Про «чорні камені» острову Хортиця ходить чимало легенд. Кам`яні брили різних розмірів (найбільша глиба має вагу близько 600 кілограм), що відрізняються від інших місцевих порід насиченим темним кольором, були знайдені у північній частині острова. Кажуть, таких було вісім. І усі були покриті невідомими петрогліфами. Зміст малюнків на габроїдах досі розшифровують. А от «чудодійні» властивості каменів (мовляв козаки вигрівали, заліковували на них свої рани) можна пояснити. Чорний колір чудово притягує сонячні промені і навіть вночі зберігає тепло.
Геологи кажуть, що це не “рідне” нашій землі каміння, і про те, як воно потрапило сюди, можна лише будувати здогади. Інші ж дотримуються версії, що «гості» потрапили сюди ще мільйони років тому разом із льодовиками.
Хортиця після козаків
Як би не було сумно, та козацька доба минула. Після зруйнування Січі Катерина ІІ робить щедрий подарунок одному зі своїх фаворитів – князю Потьомкіну. Український острів Хортиця. Князь поступив несподівано і наказав висадити на острові величезний фруктовий сад. Вкінці ХVІІІ століття хортицькі землі переходять у власність держави, а далі – до німецьких колоністів. Німці «викурили» звідси останніх козаків.
Далі Хортиця стає ареною боротьби Червоної армії під час Громадянської війни. А за 1927-1932 роки їй завдають найболючішого удару – будівництвом ДніпроГЕС. Спорудженням мостів і залізної дороги, ЛЕП. Граніт для будівництва брали просто з острова.
Та Хортиця за багато років не втратила ні своєї краси, ні слави. Мальовнича природа острова, омита з обох боків водами синього Дніпра, досі зберегла свою первозданність. Озера з чистою прозорою водою, прадревні гранітові скелі, дубові ліси та заплавні луки, рідкісні рослини та прегарні світанки на Дніпрі – все це багатство робить Хортицю унікальною пам’яткою.
Сьогодні Хортиця – острів козацької слави. Тут у найдрібніших деталях відтворено побут українських вояків, передано атмосферу їхнього життя. Унікальний Музей історії запорозького козацтва – це ціла скарбниця пам`яті доби козацтва. Крім нього, на острові Хортиця створили Історико-культурний комплекс „Запорозька Січ”. Це такий собі узагальнений образ козацької столиці, в якому представлено головні будівлі, притаманні Запорозьким Січам: церква, курені, будинок кошового отамана, канцелярія, військові скарбнички, школа, пушкарня. На передмісті: кузня, гончарня, шинок, «грецька хата», тощо.
«Руси досягають острова, названого Георгієм, і на цьому місці здійснюють свої жертвоприношення, оскільки там росте величезний Дуб…» – пише у Х столітті візантійський імператор Костянтин Багрянородний. То була перша задокументована згадка про найбільший річковий острів Європи. Тоді Дніпром проходив шлях «із варяг у греки», пропливаючи яким іноземці могли бачити легендарну Хортицю.
Колиска Запорозької Січі
Люди з`явилися тут ще у добу палеоліту. За іншою версією, перший відомий народ Північного Причорномор’я – кіммерійці господарювали на острові з 9 ст. до н.е. А скіфи поселились у 7 ст. до н. е. та пробули тут до 3 ст. до н.е. Залишивши як слід відоме городище «Совутина Скеля». Далі на їхніх місцях осіли древні сармати, облаштувавши на острові місто Бродників (кочівний народ вільних вояків, які, за однією з версій, контролювали броди через Дніпро).
За Русі київські князі схрещували свої мечі на хортицькій землі у запеклих боях проти половців та монголо-татар. Ще з тих славних часів залишились на дні Дніпра чотири мечі, які було знайдено саме поблизу острова Хортиця. XV-XVIII століття – козацька доба. Козаки будували тут свої фортеці, військові бази, зимівники. (Біля острова було знайдено фрагменти затонулих чайок, бригантину XVIII ст. і човен-однодревку, якому приблизно 500 років). До зруйнування Січі (1775) Хортиця належала до володінь Запорозької Січі.
Кажуть, саме тут свого часу зародилось козацтво. Козаки спершу будували на Хортиці свої «засіки». Як свідчать історичні документи, укріплене козацьке поселення було засноване у 1556 році, цьому сприяв Дмитро Вишневецький. На острові Мала Хортиця, який пізніше назвуть островом Байди, він побудував справжню фортецю. (Як вважають багато дослідників, ця Хортицька Січ була першою із ряду Запорозьких Січей). Перебуваючи під захистом війська, почало розвиватись і господарство краю. Люди засаджували городи і сади, засівали пшеницю і збирали мед. Багатші із козаків і собі хазяйнували на землі, доглядаючи господарство. Ловили рибу у Дніпрі та випасали волів на диких полях. «У нього рогатої худоби була сила, як прогоне на водопій до Дніпра, так Дніпро аж стогне». – Розповідає етнограф Яворницький про запорожця-скотара, який жив біля скелі Скотовська.
«Запорізька миска», чи символ язичницького святилища?
Неподалік самої Хортиці видніють три високі скелі-острови. Їх називають Трьома братами, або Трьома Стогами. Похилий, Середній та Диван. Урочище навпроти стовпів називають Чорною Скелею. Якщо, діставшись Стовпів, придивитись до гранітних тіл «кам’яних братів», можна побачити на одному з них різних розмірів лунки. Всього їх є 7. Сповідники старої віри наших предків мають свій погляд на значення цих лунок. Мовляв, вони позначають сім зірок сузір’я Плеяди. А самі скелі можуть асоціюватися з трьома вогняними стовпами.
У народі ж найбільшу кам`яну лунку зазвичай називають «Запорозькою мискою». Нібито козаки використовували виглиблення у камені саме як посудину для їжі. «В страшну спеку в цій мисці варили галушки й годували один одного півтораметровими дерев’яними ложками через миску, сидячи у колі». Було таке, чи ні, та обидві версії про призначення кам’яних лунок не заважають одна одній. Адже за тисячоліття свого існування Хортиця була улюбленим місцем українців різних епох.
Козацькі байки про дуби. А може, й не байки…
Пам`ятаєте священний Дуб, який згадував імператор Костянтин у своєму літописі? Вкінці минулого століття працівники місцевого музею дістали з дна Дніпра унікальний артефакт – старовинний дуб, вік якого, за експертними оцінками – 8,5 тисяч років…
Відомо, що на Хортиці справді росли старезні дуби-велетні. З 1871 існує легенда про «Священний Червоний дуб запорозьких козаків». Вже тоді його вік був більше як 500 років, а товщина стовбура – 6 метрів в обхваті. Це було непросте дерево. У легенді розповідалось, що «його листя протягом всієї зими було червоним і не спадало аж до весни». На жаль, до наших днів дерево не дожило. Зараз вік найстарішого дуба на Хортиці оцінюють приблизно у 300 років, всі ніші великі дуби були вирубані протягом XIX-XX століть.
700-літній козацький дуб зараз росте в селищі Верхня Хортиця (правобережна частина Запоріжжя). Він справді жив в один час із козаками. Легенди розповідають, що попри цей дуб Богдан Хмельницький вів своє військо до переможних Жовтих Вод. І, зупинившись, побажав хлопцям бути такими ж нерозривними з Батьківщиною, як коріння дерева із землею.
Кажуть, саме під цим дубом у 1675 році козаки писали славнозвісний лист турецькому султану. Та «так реготали, що з дуба жолуді обпадали»…
Чорний камінь
Про «чорні камені» острову Хортиця ходить чимало легенд. Кам`яні брили різних розмірів (найбільша глиба має вагу близько 600 кілограм), що відрізняються від інших місцевих порід насиченим темним кольором, були знайдені у північній частині острова. Кажуть, таких було вісім. І усі були покриті невідомими петрогліфами. Зміст малюнків на габроїдах досі розшифровують. А от «чудодійні» властивості каменів (мовляв козаки вигрівали, заліковували на них свої рани) можна пояснити. Чорний колір чудово притягує сонячні промені і навіть вночі зберігає тепло.
Геологи кажуть, що це не “рідне” нашій землі каміння, і про те, як воно потрапило сюди, можна лише будувати здогади. Інші ж дотримуються версії, що «гості» потрапили сюди ще мільйони років тому разом із льодовиками.
Хортиця після козаків
Як би не було сумно, та козацька доба минула. Після зруйнування Січі Катерина ІІ робить щедрий подарунок одному зі своїх фаворитів – князю Потьомкіну. Український острів Хортиця. Князь поступив несподівано і наказав висадити на острові величезний фруктовий сад. Вкінці ХVІІІ століття хортицькі землі переходять у власність держави, а далі – до німецьких колоністів. Німці «викурили» звідси останніх козаків.
Далі Хортиця стає ареною боротьби Червоної армії під час Громадянської війни. А за 1927-1932 роки їй завдають найболючішого удару – будівництвом ДніпроГЕС. Спорудженням мостів і залізної дороги, ЛЕП. Граніт для будівництва брали просто з острова.
Та Хортиця за багато років не втратила ні своєї краси, ні слави. Мальовнича природа острова, омита з обох боків водами синього Дніпра, досі зберегла свою первозданність. Озера з чистою прозорою водою, прадревні гранітові скелі, дубові ліси та заплавні луки, рідкісні рослини та прегарні світанки на Дніпрі – все це багатство робить Хортицю унікальною пам’яткою.
Сьогодні Хортиця – острів козацької слави. Тут у найдрібніших деталях відтворено побут українських вояків, передано атмосферу їхнього життя. Унікальний Музей історії запорозького козацтва – це ціла скарбниця пам`яті доби козацтва. Крім нього, на острові Хортиця створили Історико-культурний комплекс „Запорозька Січ”. Це такий собі узагальнений образ козацької столиці, в якому представлено головні будівлі, притаманні Запорозьким Січам: церква, курені, будинок кошового отамана, канцелярія, військові скарбнички, школа, пушкарня. На передмісті: кузня, гончарня, шинок, «грецька хата», тощо.
неділя, 31 липня 2016 р.
На таємних просторах ночі,
Ти вірвавсь на семи вітрах
В мої мрії казково- дівочі.
У пустелі плекав сади,
Й буйні клумби з троянд в дарунок.
Я дбайливо зібрала плоди
Й скуштувала п ягкий поцілунок.
Ми шукали планету мрій,
А відкрили зорю кохання.
Побували в світах стихій,
Й на галактиці сподівання.
У промінні сонячнім бачу погляд твій,
Він розсипавсь перлами в міріади мрій,
Розбудив кохання й сонні почуття,
Огорнув серпанками дивні відчуття.
У пташинім співі чую голос твій,
Він такий бентежний, як морський прибій,
Мов скрипаль завзято підбира лади,
Щоб в душі від щастя зацвіли сади.
В теплих літніх росах вмию дотик твій,
Він такий гарячий, наче суховій.
Залоскоче травами, понесе у даль,
Віджене з вітрами сумніви й печаль.
Підписатися на:
Дописи (Atom)