Художник

                                                               Образок
                                                                                   ...До людей хились, небого,
                                                                                      Люди привітають.
                                                                                                 Т. Г. Шевченко
Стою на високій скелі і дивлюся вниз.Відчуваю безмежний простір кожною клітинкою вільної душі, а широтою думки лину над безкраїми просторами людного міста.
Дніпре - Славуто! Сьогодні ти спокійний і тихий, води твої спокійні й прозорі, а вчора, пам ямаю, ти ревів і вирував, сильний вітер гнав високі буруни твоїх темних хвиль.
Дивлюсь у водяну безодню і думаю: " Який же дивний, неповторний і жимерний цей світ!Скільки у ньому протиріч і контрастів!"Учора було тихо і ясно, а завра, можливо, буде туманно і сиро;вранці - мирно і спокійно, а ввечері - тривожно і страшно.

Добро і зло...Радість і смуток...Дружба і розбрат...Як все воєдино нерозривно і міцно сплелося - і це сплетіття людині не під силу розірвати.

Початок і кінець, а де ж межа між першим і другим? Ми  намагаємося побачити хоч би умовну лінію, знайти таку формулу, аби жити з вірою в силу світла, добра, правди, в силу краси і величі людської благочестивості.
Я не змогла стримати свої думки, тому вони вирвались і полетіли стрімкими птахами у важке сьгодення....

Сидить жебрак - обірваний, обшарпаний, засмальцьований.Поряд з ним  на асфальті - кашкет.Проходять перехожі, стурбовані і заклопотані, і головне - вони майже не помічають його. Та все ж, коли - не - коли добрі люди нахиляться та кинуть монетку, а бездушні - зневажливий погляд. Чи задумувався хто з перехожих, чому тут сидить цей сердега? Не знаю...

Лівою рукою він переминає полу піджака. Пальці чорні, порепані.Бруд в ївся у пори потрісканої згрубілої шкіри. Такі руки не від безділля, не від важкої роботи, такі руки - від нещасної долі.
Ким же ти був, чоловіче? Коли спіткало тебе горе?Може ти був шофером, а можливо - бізнесменом? Та зараз це не має значення, бо ти - жебрак. Чи запитав у тебе хтось із перехожих про твоє минуле? Я переконана - ні...Тому що кожен з них живе в умовному панцирі, який захищає і відгороджує свідомість від розуміння суті чужих проблем.

А ось власні негаразди людина не в силі втримати у цьому панцирі, бо він - тісний.
Цей чоловік прийшов до людей, шукаючи розради і допомоги.
Сьогодні він - нещасний, а ще вчора був талановитим художником.Його картини прикрашають холи "хатинок" заможних олігархів, це він розмальовував стильні приймайльні приватних фірм, створював найвигадливіші декрації для приватних салонів. Він заробляв немалі гроші, а зараз у цих панів вистачає щедрості хіба що на те, аби кинути поспіхом гривеник.

Сьогодні він сидить на прощі біля храму, а не так давно цей майстер розписував його стіни.Усі, хто заходять сюди, дивуються майстерності і таланту людини, яка створила цю красу.
Сьогодні він - жебрак.Чому ж, небого, ти не знайшов фарб,  щоб намалювати  бездушність тих людей, яким розмальовував маєтки?

Мені боляче у тебе про це запитати, бо я й сама знаю, що ти скажеш? Але переконана у тому, що велич душі неможливо намалювати навіть тисячами відтінків, іі не можна оцінити кількістю грошей, не можливо виміряти ані найбільшими, ані найменшими мірками. Сьогоднішнє життя нагадує аукціон, де продається все, і купити можна все, але не чула жодного разу, аби виставляли лоти на людяність, доброту, співчуття і порядність.

Сидить художник - жебрак. Поруч пробігають перехожі: хто до храму божого, хтось - на аукціон, аби придбати нерухомість чи промисловий об єкт.

Художник спостерігає: у його творчій уяві народжується картина, яку він ніколи не зможе намалювати, бо втратив праву руку. На обличчі у митця з явилася посмішка.
Закінчився аукціон, а служба у храмі продовжується. Чи придбали щось із ціх заможних людей для себе - невідомо. Але всі і вони пішли до храму. Чому? Можливо відмолювати гріхи, а можливо просити Бога допомогти вгамувати ненаситну натуру. Але певно ще й тому, шоб помилуватися розписами, які  створила талановита людина, та відшукати в глибині хоч часточку стремління до покаяння.
І дасть Бог - кожен з них зрозуміє, що талант любити людей ні на жодному аукціоні купити не можна і ні за які кошти.
Художник - жебрак щиро посміхається. Він розуміє все, але не має змоги створити майстерну  картину людській  черствості. І певно - це добре. Бо хто б купив її? Але ж кожен шукає витвір, у якому поєднані  краса і гармонія.

Висить картина у кімнаті на стіні

Висить картина у кімнаті на стіні,
Про рідний дім нагадує мені.
Барвиста гладь на білім полотні
Розкаже про мої щасливі дні.

Пейзаж знайомий мама вишивала,
Коли свій смуток в серці тамувала.
Із уст жіночих музика лунала,
А на тканину вправно гладь лягала.

Ось на картині соняшник лапатий,
Нагадує про дім теплом багатий,
Про односельців - трударів і працю їх святу,
Що на ланах зростили  ниву золоту.

Тут колоски вівса, пшениці, жита.
Хай юнь зроста в роботі працьовита.
Тож хліб, що мозолясті   руки сіють,
Серця жіночі їх плекати вміють.

Є на картині півники і м ята -
Людське життя на кольори строкате.
Образи й біль уміє час прощати,
А біль душі - тертіння лікувати

Висить картина у кімнаті на стіні,
Настане день - віддам її доньці .
Аби вона бабусю пам ятала,
А рідний край, щоб завжди шанувала.

02.03. 2011р.

Фестивальукраїнської  народної пісні
Ведучий
Україна здавна славиться своєю гостинністю, багатою і смачною кухнею. Борщі та пампушки, паляниці й галушки, вареники й ковбаси, печеня й напої з фруктів і меду відомі далеко за межами України. Наша національна кулінарія нараховує сотні рецептів.
Ведуча
Деякі страви мають багатовікову історію, як, наприклад, український борщ. Для більшості страв характерний складний набір компонентів. Наприклад, для того ж борщу їх потрібно до двадцяти. А рецептів цієї страви відомо понад тридцять: полтавський, волинський, чернігівський, галицький, львівський, селянський, дніпровський та ще багато інших.
Ведуча (звертається до глядачів)Ану, друзі, відгадайте загадку:
Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький,
Чимось смачним напхався,
В окропі скупався.
(Глядачі відповідають: «Вареник».)
Правильно, вареник. Тож настала черга показати себе столу «Варенички непогані, варенички у сметані». Це учні … (називає номер та літеру класу) класу.

Наперед виходить шеф-кухар

Шеф-кухар
Вареники на столі українців — це домашнє урочисте застілля, затишок і тепло домашнього вогнища. Ця страва завжди доречна — і в піст, і у свято. І на сході, й на заході, і на півдні та півночі України — всюди гостя зустрінуть вареничками. «Вареники на стіл — біда за поріг», — каже народна мудрість. А вже начинок для вареників не перелічити. Із сиром, м’ясом, капустою, картоплею, вишнею — це традиційні начинки. Такі варенички варять по всій Україні. Але є й особливі рецепти. На Поліссі відомі вареники з гречаною кашею, сухими грушами, ягодами чорниці. У Причорномор’ї гостей пригощали варениками з рибним фаршем. А в Західній Україні ґаздині подавали на стіл «шляхетні» вареники — з телячою печінкою, перекрученою з салом, цибулею та перцем.
«Панами на всю губу» почувалися вареники на столі. Недарма в народі про багату, веселу людину казали: «живе, як вареник у маслі». І дійсно, варенички люблять поливку. «Вареник без поливки, що церква без хреста». Яка поливка? Це і сметана, і смажена цибуля зі шкварками, і масло. «За те ми вас, вареники, величаємо, що в сметану вмочаємо», — жартують українці. Великого пана цяці — так називали вареники з ягідною начинкою. Вони потребують особливої поливки, скажімо, меду або фруктового сиропу.
Ведуча
Жодне свято в Україні не обходилось без вареників. До Святвечора — вареники з картоплею та капустою чи грибами. На щиру Масляну — із сиром та маслом. На веселі молодіжні посиденьки на свято Андрія — з «пхиком» або «пирхуни». Ліплячи вареники для парубків дівчата-бешкетниці у два-три варенички загортали пісок, борошно, вовну.
У деяких наддніпрянських селах «варениками» називали останній день весілля. Гостей частували варениками з картоплею, сиром та капустою.
Ведучий
Смачна наша українська кухня, щедра, як душа нашого працьовитого народу.
Ведуча

Сподіваємось, що вам було цікаво послухати про її страви. Ну а зараз, гості дорогі, запрошуємо до частування. І на останок хочемо побажати від щирого серця: смачного вам! Куштуйте на здоров’я та добрим словом господарочкам віддячте.         
                                                                                               

Миттєва зустріч

В осінню тишу вечорову

Зайшла красуня гонорова.

Свій плащ яскраво - бурштиновий

Фортово скинула з плеча.

Поважно сіла, наче вдома,

Взяла старі фотоальбоми

Й під спів музики - казанови

Вдихнула в ноти почуття.

Як грала,  скрипка мов ридала,

Й до болю душу розтинала

В пітьмі мовчазній,та благала

Знайти розраду й каяття.

А мить підкралася таємно,

Омила слізьми душу темну,

І в дощових струмках плачів

Журба розмокла від дощів.

Цю гру душею  я  відчула,

І легко, з трепетом вдихнула

Чарівну музику, й величну

Красу миттєво - блискавичну.

В осінню тишу вечорову

Пішла панянка гонорова,

Плащем махнула феєрично

Й тихенько зникла загадково.

Красуню буду уявляти

І в снах до неї розмовляти,

Струшу дощем із парасолі

Й полину в спогади поволі.

04.11.2015

Стріла я замріяну дівчину

Стріла я замріяну дівчину,
Милу, з теплим поглядом очей,
Мов скупалась у гірських озерах,
Й огорнулась в сутінки ночей.

Молода, красива й легковажна
Танцювала в лузі на траві,
А природа - матінка втішалась,
Ій пісні співала чарівні.

Юна Мавка у танку кружляла,
Бісики пускала Лукашу.
І берізкам коси розплітала,
Засівала квітами в саду.

Молоділа, голосно сміялась,
І неслось відлуння у поля,
Де земля із трепетом  чекала,
І снігами  змучена  рілля.

І красуня вправно розсівала
Зерна, що ростила, мов дітей.
А селян  відверто дивувала
Працею на благо для людей.

Ось така вона - весна - красуня.
Гомінка, невтомна, і  п янка.
У коханні ніжна, щедра в праці
Творча, динамічна і легка.
07.04. 2016р.

Присвята

Ой чи знала та голубка, як їй воркувати,

Коли син ішов єдиний свій рід захищати.

Голосила на колінах перед небесами,

Та поклони низько била перед образами.

Хай летять на схід соколи з козацького краю,

Неньку- землю захищати від дикої зраї,

Від брехні і зла сусіда, що братом нарікся,

А в тяжку й лиху годину від миру відрікся.

Ой чи знала та голубка, коли воркувала,

Що зозуля - одиначка вже про смерть кувала.

Облетіла край козацький і Дніпро - Славуту,

І влила в душу голубки гіркую отруту.

Та недовго виглядала з буремного сходу,

Прилетіла тяжка звістка для їхнього роду.

І лились гіркії сльози, а рана ятріла,

Як побачила синочка - впала і зомліла.

Що ж ви, браття, наробили?Чи Бог про це знає?

Пташенята малі плачуть,бо тата немає.

Чом у душі ваші злії змії яд пускають,

А з вуст ваших неправдивих кулі вилітають?

Досить неньку - Україну градами крушити,

На святій землі вкраїнській кров невинну лити!

Плаче, квилить і голосить до Бога взиває.

Хай почують й отямляться,Господь всім прощає.

16 липня 2014р.

Літературні диктанти за твором Михайла Старицького «Оборона Буші»

                                            Цифровий диктант

1.Скільки пар волів тягли бабу?

2. Скільки завзятців Вернидуба вирвалися із льоху, у який прибувала вода через пробоїну.

3. Які втрати понесли козаки  Вернидуба під час взяття греблі?

4. .Скільки поранених  прислав батько Орисі після бою?

5. Якого року відбуваються події в повісті ?

6. На якій відстані стояли  війська під гетьманством Потоцького й Лянцкоронського від фортеці?

7.Яка була чисельність війська гетьмана  Потоцького й Лянцкоронського?

8. За скільки днів до нападу ворога сотник Завісний отримав наказ полковника Богуна?

9. «А скільки приходиться на козака тієї погані?»

10.Скільки гармат за наказом Лянцкоронського повинен  установити  на греблі Чернецький  під час штурму  Буші?

11.На якій відстані були розташовані загони головних потуг ворогаза вузьким та стрімким узвозом?

12.Скльки баб залишили козаки у містечку?

Відповіді: 1. - по три пари волів; 2.-  40 осіб; 3. - 2 загиблих, 3 поранених; 4.- двох;5. – 1654 р.; 6.- за півмилі; 7.- двадцять тисяч;8.- за 4 дні; 9. – « голів двісті на християнську душу».10. – дванадцять;11 –сажнів за двісті від греблі;12. – чотири.

                                       Цитатний диктант

Чий це портрет?

1. «…стоїть … з золотою китицею на правому плечі; високий, широкоплечий, з сивими довгими вусами, з шрамом на лівім виску, він подібен до могучего дуба, що нажив собі силу під бурхотом бур. Ліворуч за ним стоїть молодий ще козак красень…»

2. « Ліворуч за ним стоїть молодий ще козак красень …, з чорними, ледве закрученими вусиками, з підголеною хвацько чуприною, з ознакою хорунжого на лівім плечі…»

3.«…її струнка постава, закутана сизими хвилями з кадильного диму, здається легесенькою, прозорою. Вродливого личенька риси і елегантні, й шляхетні; в чорних, стиснутих трохи бровах криється непорушна воля й відвага; карі очі з-під довгих темрявих вій палають вогнем; па мармуровім чолі лежать не дитячі думи, хоч у виразі уст пишає дитяча краса…»

4. «На ліжку, до подушки припавши лицем,…лежить непорушне; тільки часами ледве примітне здригаються плечі у неї. Спала з неї намітка і одним кінцем на подушці звисла, а другим долі лягла; коса вибилась з-під кораблика і, звинувшись химерним вузлом, неслухняно лягла на плечі;одно крило плахти відхилилось свавольно і виявило огрядну ніжку, узуту в червоні чобітки з срібними підківками. Тільки на частині голівки, на заломі коси та на одному плечі лежать світові плями, а решта в темряві з наметика потонула.»

5. « Зборонець був огрядний і стрункий — красень юнак; його біле, благородне чоло обмежали золотисто-каштанові кучері, на виразнім обличчі світились ласкою і відвагою сині очі.»

6. « На порозі сиділа, наче статуя, склавши на підобгатих колінах руки й схиливши безнадійно голову, обважнілу від надсильних страждань. Дівчина окликнула , але остання не поворухнулась навіть, так далеко була вона в той час від цього місця.»

7. « Від надмірної напруги сил пекучі сердечні болі її непомітно німіли і мозок визволявся від бурі хвилюючих дум; одна лишень думка панувала над ним повновладно: це вспіти довести задумане діло до краю і ошарашити радіючого ворога; якесь нове шпарке почуття охопило всю її істоту,— це було солодке почуття близької помсти...»

Відповіді: 1.-  Михайла Завістного; 2. – Островерхого; 3.- Орисі; 4 – Катрі; 5. –Антося;6.- Катрі; ; 7.- Орисі;

Цитатний диктант

Чиї це слова?

1.     «Братіє і друзі мої, хреста цього оборонці, на нем же розп'яхся за гріхи наші син чоловічеський, мужайтеся духом, ібо наступає година нужденна, і возлюбивий пас страстотерпець покликав вас стати твердо і купно до останнього подиху за хрест цей і за матір Україну. Ворог цілими хмарищами оточив наше убіжище, що донині крилося богом, і вже погрожа нам вигуком смертодайним.»

2.     «Чотири дні тому від славного нашого полковника Богуна — продовж йому, господи, вік — здібрав я наказа, щоби ми, в разі нападу на нас сил ворожих, затримали їх тут в іпермицерії наскільки мога, аби тим дати пану полковнику час діждатися підмоги у Барі. То як, на вашу думку, панове, чи надовго здолаємо ми затримати злочинців?»

3.     «Ох, правда,і  ти не нажилася, але ти й не жила зовсім! Ти не зазнала іще того щастя, яке охоплює райською жагою і розум, і волю, і серце, і всю людину цілком приковує до втіхи земної... ти ще не кохала.»

4.     «Царице безгрішна! — шепотіли уста її тихо. — До тебе, до нашого прибіжища тихого лине моя остання молитва! Не від куль, не від стріл ворожих, не від смерті ховай моє серце, а від немочі та страху! Пошли і мені, о всепітая мати, силу і мужність з відважною усмішкою на страту піти за нашу бездольну родину, за нашу зневажену віру і за твою, панно пречиста, віковічную славу!»

5.     «Шкода, бардзо шкода, що ми з паном вельможним навпаки розійшлися думками, але тим паче я поступитись своїми не можу і даю наказ: сьогодні ж уранці всіма потугами вдарить на Бушу, сплюндрувати її, розграбувати до пня, жодної душі не випустити живою, жодної, — наддав він, — пріч вродливиць з жоноти... а гірших — татарам.»

6.     «Інтереси війни, а з того й вітчизни потребують не забарювати тут війська, а лишить задля нагляду хіба одну яку коругов; нам треба хапатись до Бара і зломити борвія у цім краї — полковника Богуна; тільки в тім разі ми з безпекою зможемо рушити на головні сили ворожі. Всяка ж забара дасть Богуну змогу стягти потуги, скріпитися силою; тоді ми опинимося в лабетах і наші спільники татари, утративши надію на здобич, кинуться наші краї грабувати і на нас самих зброю повернуть... Уже недарма і на сьогодні не прибув сюди ханський син.»

7.     «Ну, дорогі мої друзі і браття, — за святу віру, за волю, за нашу матір Вкраїну і за вас за орлят! Хай вороги не потішаться нашою полохливістю та покорою, а хай у сто крат заплатять за кожну душу козачу! Покажемо, братці, цілому світу, як ми уміємо за праве діло стояти, як ми уміємо весело й умирати.»

8.     «Трьох-таки, кляті, уклали,  спочатку вони були покидали зброю і стали валятись на пробі в ногах, а коли нашим було неспроміжно руки спинити, що замашно розмахалась і воріженьків, як галушки, на списи стромляла, так деякі в скруті кинулись знову до зброї і давай відбиватись... ну, трьох наших кулями й цокнули...»

9.     «Спіть, брати-товариші, спокійно! Нехай над вами земля пером, нехай милосердний бог пригорне ваші душі козачі, бо за його, святого, та за родину-матір ви їх положили.»

10.                       «  Бачу, батьку, це б іще байдуже, а досадно, матері його ковінька, що несила нам їм назад відіслати гостинців: панянки наші, мабуть, що не теє, а от хіба товстопузиха чи не доплюне, та ще, може, от он баба...»

11.                       « Ну, лицарі, справили справу, а тепера час і назад в ноги, нам уперед через хмарища ляхів та татар не пробитись, а марно гинути жаль, так спробуємо по той бік ставка прокрастись до своїх на підмогу.»

12.                       «Вклонявся тобі, поцілувавши свою Орисю в чоло,— і звелів переказати, що господь бог огріває їх своєю ласкою, що не б'ється страхом козаче серце і не слабшає силою дух, що й тобі він його посилає вкупі з батьківською молитвою.»

 Відповіді:1. – отця Василя; 2. – сотника Завісного; 3.- Катрі;4.- Орисі;5. – гетьмана Потоцького; 6. - Лянцкоронського.7. – сотника Завісного; 8.- Шрама; 9.- Завісного;10. – Шрама;11.- Вернидуба;12 – бабусі.

                                                        Бліц-хвилинка

1.Хто керував обороною Буші?

2. Що означає назва - Буша?

3.Хто врятував маленьку Орисю від ляхів?

4. Яку таємницю довірив отець Василь Орисі?

5. З яким деревом порівнює письменник Завісного, змальовуючи його           портрет на початку твору.

6. Який козацький чин був у Завісного?

7. За тиждень батько Орисі « вернувся і привіз хлопчика на кульбаці».

      Що таке кульбака?

8. . «Орися схопилася його дігнати, це її перейняв другий і вдарив; вона в сльози і зараз під оборону до тата». Кого злякалася Орися?

9. Хто не прибув на бенкет до графа Потоцького?

10. Хто був спільником у поляків у взятті Буші?

11. Когокозаки  послали на засідки?

12. Як назвав граф Потоцький татар за те, що зреклися штурму фортеці?

Відповіді:1.- Сотник Завісний; 2.- торговий майдан; 3.-  баба; 4. - що під церквою — пороховий погріб;5. - з дубом; 6. – сотник;7.- сідло; 8.- хруща; 9. - син кримського хана Махмета Гірея; 10. - німці і татари; 11.- пластунів; 12. – гієнами.

Бліц-диктант

1. .Хто сказав Орисі: «Вище від цієї любові до своєї Вітчизни, дитино моя, немає на світі»?

2. За словами Лянцкоронського «Бушу ще боронить не жменя бидла, а жменя…»

3.Хто мав засісти з своєю лавою в правий закуток укріплення, а хто – у лівий ?

4.Хто залишився у містечку здійснювати його укріплення?

5.Хто заступився за Антося у розмові з графом Потоцьким?

6.Куди дозволив дійти густий гарматний дим шибайголовам Вернидуба?

7. Яке обдарування мав Антось?

8. Скільки років було Антосю, коли сотник привіз його у сім’ю?

9.» Мов ток електричний пробіг по нервах Орисі; вона опустила ….на плахту і, захистивши лівою рукою очі, вп'ялась у цього лицаря поглядом...» Що опустила Орися?

10.Що зберігалось у коморі, яку відчинила бабуся ?

11.Хто допомагав бабусі переносити зброю з комори до козаків?

12.Куди вороги спустили воду зі ставка?

Відповіді:1.- дід; 2.- левів; 3.- у правий – Лобур, у лівий –Жилодуб;4.- Максим Розсадилоб; 5. –Лянскоронський; 6.-  до ворожих гармашів; 7.- гарно співав;8.- 9 років; 9. – гніт; 10.-  холодна зброя; 11.- двадцять молодиць  і два десятилітніх хлопці; 12.- у Дністер.