Вечоріє. Йде за обрій травень

 Вечоріє.Травень сипле зорі,

Кличе хмари вітер навпаки,

А простори манять неозорі

В далеч днів, де стогнуть вітряки.

Він плекає квіти на долонях,

Розгортає трав легкі шовки,

Днів журбу обвітрює на скронях,

Струшуючи тихо пелюстки.

Слухає пісні птахів ранкові,

Бісер  рос збирає на гердан,

А принади ніжно-світанкові

Прикладає степу поміж ран.

Вечоріє. Йде за обрій травень,

Шепче казку, вигадану в сні,

І дарує знов весні хоробрий

Жах війни і миті чарівні.