Осінні хмари небо затягли,
Лікують рани від ракет сталевих,
Опале листя шелестить крильми,
Крізь горе днів шахедно- металевих.
Красуня - осінь наче вже не та,
Вбрання її обшматане ракетами,
І все ж краса тендітно- золота
Виблискує між зорями - планетами.
А у полях неорана рілля,
Там вирви, наче в нетрях поховалися,
І лісосмуг обпалене гілля
З життям навік напевне попрощалося.
Заплаче осінь гіркими слізьми,
Оплаче дні, поранені " Геранями",
Укриє землю відчаєм пітьми,
Розмиє бруд дощем між калабанями.
А осінь кличе в гості листопад,
Збирає листя в танці при порозі,
А той далекий голос канонад
Впаде безсило в сутінь при дорозі
Немає коментарів:
Дописати коментар