Час збирає сум душі і втому

 Все здавалось звичним і буденним,

Тихий вечір, річка і село,

І таким утішно - одкровенним

До війни, звичайно, це було.

Зараз спогад душу зігріває,

На щоці- обвітрена сльоза,

Час завмер, і вже не зустрічає

Рідних далей ніжна бірюза.

Хтось зібрав вже груші біля хати,

А можливо, там і зогниють,

У думках так мрію поблукати

І знайти дитинства рідну путь.

Пам'ятаю, як два роки тому

Восени збирала виноград,

А тепер у мріях лиш додому

В снах цей бачу ніжний променад.

На столі портрети мами й тата,

В шафі у альбомах - всі роки,

Та зайшла в наш край орда проклята,

Наче дикі загнані вовки.

Руський мир - то шашель під корою,

Точить стовбур в дереві життя,

Оповито простір німотою,

Погляд днів тамує почуття.

Що забувсь тут, виробку злощасний?

Хто тебе запрошував сюди?

Образ твій отруєно - фугасний

Вкриє вічність попелом сліди.

Час збирає сум душі і втому,

Місяці бинтують рани й біль,

Пам'ять лине в подумках додому

Мимо шквальну градів заметіль.