Осіннє

 Я у снах часто бачу війну,

Її дикі скривавлені очі,

І задимлену днів сивину,

І стривожену тишу щоночі.

Я у снах часто бачу людей,

Що тижнями живуть у підвалах,

І скалічені долі дітей,

Їх загиблих батьків на муралах.

Сняться спалені села й міста,

Їх історію стерто війною,

І обпалені " Смерчем" літа,

Що лягли на життя сивиною.

Бачу поле і сотні хрестів

Безіменних, у цифрах лиш дати,

І убитих мільйони життів,

Й неспроможність цей біль подолати.

Бачу жінку похилих років

І десяток тварин біля неї,

Що годує чужих білків,

І шепоче молитву з мінеї.

Я у снах часто бачу бої,

Ця картина засмучує очі,

Душ убитих у небі рої,

І щоразу стривожені ночі.

Хочу в снах бачить мирне життя,

На херсонських полях спілі дині,

Щоб сирен не лунало виття,

І поля не стояли в полині.

Хочу бачить щасливих людей,

Їх усміхнені лиця веселі,

І за партами в школах дітей,

В дитсадках малюків чути трелі.

Хай насняться лелеки в гнізді,

І матусі з візочками в парку,

Запорізькі поля в борозні,

Щоб зустріти там осінь -  владАрку.