Кружляє осінь танго з листопадом,
Під ніжну тиху музику садів,
Всміхнулись ночі ніжним зорепадом,
І клен крізь сон до зір загомонів.
Ця осінь мила, тепла і печальна,
Кружляє час над згарищами сіл,
Природи мить, як музика сакральна-
Злетить у вись і ляже на вініл.
Вона іде крізь мінні загорожі,
Тамує біль у сонячній душі,
Шукає мир між просік у сторожі,
І шум вітрів у зляканій глуші.
Тримає осінь лист в руках дубовий,
На ньому колір крові і вогню,
А відчай днів двохсото- пурпуровий,
Мов пробиває спалену броню.
Цей лист як згадка, як болюча рана,
Про слізний спомин мирних світлих днів,
Війни жорстока, грізна у екібана,
Як лютий блиск і злісний дикий гнів.
Печальний погляд крізь дощі осінні...
У цьому танго суть її життя,
Краса і біль в німому голосінні
Злилися в ритмі такт і почуття.
Немає коментарів:
Дописати коментар