Осінь гляне поглядом стривожено
На алеї у міському парку,
І зітхне в молитві заворожено
На свою торішню аватарку.
Серед звуків сонно - заколисаних
Чутно рев Шахеда - безпілотника,
Сльози днів по вітражах розписаних
Проклинають ворога - мерзотника.
Все ж красуня йтиме в даль задимлену,
Де в окопах мить життя сховалася,
Часу вісь, без дозволу надломлену,
На війну між вирвами пробралася.
Осінь візьме в руку лист обпалений,
Зафарбує фарбою яскравою,
Буде він із ніжністю залюблений
В битві днів з брехнею і неславою.
Немає коментарів:
Дописати коментар