Чи є та грань

Є грань невидима між небом і землею -

Далекий невловимий виднокрай,

Той дивний світ, залюблений душею,

І теплий день, як жовтий молочай.

 Шукаю грань між правдою й брехнею,

Вона як лезо гострої коси,

Час розгорта нечитану мінею,

Щоб день почув сакральні голоси.

Чи є та грань між миром і війною,

Між чорним злом і людяним добром,

Між янголом і хижим сатаною,

Між лютим холодом і лагідним теплом?

І все ж зима свої стирає грані,

Весна наносить лінії життя,

Тривожні сни, як привиди туманні,

Зникають в теплих барвах майбуття.

Хоча війна пунктири ставить власні,

Сльозами дощ змиває біль утрат,

Промерзлий лист чаклує на паркані,

Збираючи рожевий концентрат.

Яка межа між доблестю й безчестям,

Що мародерить в кольорах брехні?

Де біль живе з обстріляним нещастям,

Терпіння обіймаючи у сні.

Шукати грані не доречно, певно,

Як ту тонку невидиму межу, 

І горизонт в думах шукати ревно

В тих відчуттях, що з болем бережу.