Зима .Війна. Різдво.Святвечір.
Кутя із маком і узвар.
За крок до смерті в холоднечі
Там воїн знищує примар.
Бабуся молиться за внука,
Що рідну землю визволя,
А кожна мить для неї мука,
Бо поряд - правнук - немовля.
Усіх святих благає мати,
Щоб повернувся син живий,
І щоб згоріли всі " Сармати",
А дух святився бойовий.
Готує жінка стіл святковий,
Хоч не очікує гостей,
А настрій теж не праздниковий,
Це свято творить для дітей.
Зима.Війна.Сумують зорі.
Кутя. Святвечір. Коляда.
Завмерла радість у покорі
І мир при свічах вигляда.
Немає коментарів:
Дописати коментар