Дивились зорі пристально у вічність,
Всміхалась ранкам сонячно весна,
Зачарувала світ нічна магічність,
А ніч мовчала трепетно- сумна.
Між тихих зір ракети скаженіли,
А час ховавсь у подихах весни,
Печальні клени з відчаєм шуміли,
І ранки сумно струшували сни.
На гілці пташка ніби заніміла,
Бо крик сирен стривожив сонний сад,
І вся краса миттєво овдовіла,
Під грізний спів розлючених токад.
Дивились зорі пристально на місто,
І дарували космосу красу,
Немов вдягали вічності намисто,
А біль вплітали в присмерків косу.
Немає коментарів:
Дописати коментар