Сумують, плачуть небеса

 

Так сумно,  плачуть небеса,

Свій погляд день сховав таємний,

В задумі мрію колиса,

І шле уклін землі доземний.

Потоки сліз змивають сум,

Вдягають сірість в блиск прозорий,

В холодну загалковість дум,

І в подих вітру неозорий.

Блукає дощ в руїнах днів,

Змиває відчаю печалі,

На чорні опіки садів 

Накине сліз рясні вуалі.

Сховає дощ в окопах страх,

На берці бруд впаде з калюжі,

І у зруйнованих містах 

Оживить погляди байдужі.

Сумують, плачуть небеса,

А хмари сльози втирають,

Життя у вірі воскреса

І месу їм вітри співають.