Свій погляд день сховав таємний,
В задумі мрію колиса,
І шле уклін землі доземний.
Потоки сліз змивають сум,
Вдягають сірість в блиск прозорий,
В холодну загалковість дум,
І в подих вітру неозорий.
Блукає дощ в руїнах днів,
Змиває відчаю печалі,
На чорні опіки садів
Накине сліз рясні вуалі.
Сховає дощ в окопах страх,
На берці бруд впаде з калюжі,
І у зруйнованих містах
Оживить погляди байдужі.
Сумують, плачуть небеса,
А хмари сльози втирають,
Життя у вірі воскреса
І месу їм вітри співають.
Немає коментарів:
Дописати коментар