Ніжно турботлива, з блиском в очах,
Холодом злюблена, в сонце закохана,
Радість і сум колисає в дощах.
Вранці всміхається лагідним променем,
Вже пообіді як хмара сумна,
Вабить краса її трепетно всміхнена,
Погляд, мов пісня птахів чарівна.
Та чи весна ця оманлива пані?
Модний зими, може, це макіяж?
Вихід останній у часі відіграно,
Тож у гримерці стоїть саквояж.
Ось і зустрілись вони за кулісами,
Лютий дарує зимі первоцвіт,
Скромно і щиро весна посміхається,
Поглядом шле свій прощальний привіт.
Лютий узяв пані - зиму під руку,
В іншій тримає старий саквояж,
Світло весняне їм пада під ноги,
Це їх останній весільний вояж.
Рання весна - це красуня привітна,
Зустріч із нею - омріяна мить.
Щира,прониклива, ніжна й красива,
Ніжним коханням в повітрі бринить.
Немає коментарів:
Дописати коментар