Співає жайвір голосом весни,
В його піснях природа оживає,
І лиш опала глиця із сосни
Легку зажуру часом навіває.
Так ніжно в світ з проталої землі
Свою тендітність пролісок дарує,
Вже оживає брунька на стеблі,
І погляд днів життєвістю чарує.
Мережать душу сонце й голубінь,
Думки пейзаж малюють пензлем з тіні,
В палітрі фарб вже грає далечінь
Свій ля - мінор на скрипці Паганіні.
Немає коментарів:
Дописати коментар