Вже холодом дихають ранки,
Самотні пшеничні поля
Зняли золотисті серпанки,
Обабіч чорніє рілля.
А там десь жовтіють простори,
Вбираючи спрагло тепло,
І ластівок сольні мінори,
Витають, ледь сонце зійшло.
Чарує своєю красою
І золотом сонячний степ.
Оздоблений крапель росою
Він грає ранковий вертеп.
А сонце йому аплодує,
Вітри його просять на біс,
Світанок тихенько чаклує
За обрієм сивих завіс.
Всміхається соняшник небу,
І жовто - блакитний пейзаж
В відтінках шукає потребу,
Створивши ранковий кураж.
Немає коментарів:
Дописати коментар