Він дививсь мені лагідно в очі,
В його погляді зріла сльоза,
А в обіймах липневої ночі,
Воскресала грози бірюза.
Дарував поцілунки яскраві,
Обіймав своїм літнім теплом,
Розчиняв звуки грому лукаві,
Гладив руки вологим крилом.
Є у нього звабливі принади:
Тихий сум і замріяність дня,
І гучні грозові канонади,
Коли цвітом рясніє земля.
Я його полюбила миттєво,
Коли йшла по калюжах навбрід,
І в цю мить це для мене суттєво
Відчувати натхнення прихід.
Це був дощ, мій коханець липневий,
Я красу цю відчула сповна,
Ніжний, теплий, раптово - життєвий,
І бринить в краплях мить чарівна.
Немає коментарів:
Дописати коментар