Червоніють маки знову в полі

 Червоніють маки знову в полі,

З ковилою тихо гомонять,

В їх цвітінні - знівечені долі

Поміж хмар, мов янголи летять.

Погляди таємно - величаві

З вкрапленнями чорної журби,

Вибухами злякані заграви 

Піднялись увись, мов голуби.

Обіймає степ красу яскраву,

Пелюстки спадають поміж трав,

Розсіває день героям славу

Там, де ворог землю мінував.

В чорних вирвах маки червоніють,

Скраплені дощами із небес,

А волошки поглядом синіють

В борознахтглибоких від коліс.

Маки червонітимуть щороку,

Вічність розсіватиме зерно,

І цвістиме в пам'яті без строку

Перемоги пінисте вино.

Вже відцвілись акації і липи

 Вже відцвілись акації і липи,

Зриває вітер з маків пелюстки,

Летять між хмар залізні смолоскипи,

А час у вирвах сховує пустки.

Вода змиває тугу і надію,

Пекельний жар терору і війни,

Несе потік у пекло гамалію,

І смерть з мечем у лапах сатани.

На гребнях хвиль - дахи осель, паркани,

Пливе життя в морську таємну даль,

Несе вода сумні катамарани,

Безмежний сум, і тугу, і печаль.

Яскравий промінь пестить полуниці,

Їх аромат із запахом броні,

Їдкі дими мягли на медуниці,

На слід ракет, що зник удалині.

Вже відцвілись акації і липи,

Травневий мед зібрала вже бджола,

В судомах зла - війни стереотипи,

А в пам'яті - незламні два крила

Літо

 Ми давно не бачились з тобою,

Я чекала цю жадану мить,

Бо душа обвітрилась снагою,

Ніби лист, що трепетно бринить.

Ось цей день, знов ти прийшло у гості,

Як завжди з трояндами в руках,

Теплий день маніжиться до милості,

Сонце пестить хвилі на ставках.

А у небі ластівки кружляють,

Квітнуть маки зляконо в полях,

Трави буйні пошепки співають,

Заховавши смуток у гаях.

Літо, літо...Тепле і ласкаве,

Щедре, ніжне, радісно - п'янке,

В погляді чарівно - золотаве,

А в душі тривожно - гомінке.

Цвітуть каштани білими свічками,

 Цвітуть каштани білими свічками,

Весні дарують вічності красу,

А бджоли грають ніжні травня  гами 

Для днів похмурих сонячну ясу.

Розсипався цвіт розкішною габою,

На зелень днів і ніжну голубінь,

Та фарби ці відтінені журбою

На плесо мрій у звуках шепотінь

Цвітуть каштани в час тривог і смутку,

У цій красі природи щемний біль,

Виття сирен вітри тримають в жмутку,

Зриваючи квітучу заметіль.

Південний степ

                     

Ранковий степ...Окопи, вирви - рани,

Здригається від вибухів земля,

Як погляд днів в саду цвітуть тюльпани,

А гнів війни лякає звіддаля.

Мовчать розриті ворогом кургани,

Тремтить на вітрі біла ковила,

Безжально рвуть залізні "Урагани",

Весняну ніч, що тиша сповила.

Південнийстеп...Засмучений,в тривозі,

Тут другий рік неорана земля,

І дні гіркі в сумній пересторозі

А дощ, як сльози,й втіха на поля.

В згадках травень надію плекає

 Мліє сонце в долонях у ранку,

Час озвучує музику дня,

Сіє травень весни забаганку,

І вимолює мирне життя.

Місяць пензлем відточує вроду

У відтінках поранених днів,

Акварелям дарує свободу,

А дощами змиває свій гнів.

В згадках травень надію плекає

У видіннях тривожних снів,

А у вирвах полів блукає

Біль розсіяних бур'янів.

Бродить вітер в пилюці згарищ,

А десь поряд цвіте бузок,

В небі меркнуть сумні стожари,

Залишаючи світла мазок.

Жовтим поглядом квітнуть кульбаби,

І горить поміж трав маків - цвіт,

Розсипає весна на єдваби

Смуток днів, як рясний буйноцвіт.

День всміхнувся променем ласкаво

 

День усміхнувся променем ласкаво,

Кинувши обвітрене : " Привіт",

Відтінив свій погляд зеленаво

На бузок, що радісно розквіт.

Пристально заглянув мені в очі,

Променем торкнувся до щоки,

Листям проспівав пісні урочі,

І сховав за обрієм зірки.

Він тюльпани дарував яскраві,

Прикрашав нарцисами букет,

Розсипав кульбаби солодкаві

На галявин ніжних силует.