Сказала осінь жовтню

 Сказала осінь жовтню: " Прощавай!

Я за тобою буду сумувати,

Пробач, вже час, мене не забувай,

Любила я і ти умів кохати.

Злетіли дні з лелеками в політ,

А ми лиш мить отримали в дарунок,

І цей солодкий і чарівний світ 

Нам дарував гарячий поцілунок.

З тобою я творила і цвіла,

Мені ти дав натхнення і палітру,

Я у пейзажах барвами  жила,

І мала крила з творчості і вітру.

Ти дарував мені букети хризантем,

Вдягав вбрання на мене золотаве,

Водив мене у мрії ясним днем,

Нам щастя посміхалося яскраве.

Кохання мить.На жаль, прийшла пора,

Завершити написану картину, 

Вже щастя мить у барвах відцвіла,

А інший йде до мене на гостину.

Осінні емоції

 Ти сьогодні без настрою, осене,

Хмуриш брови між хмар золоті,

Засмутилося листя обвітрене,

Дожидаючись ніч в самоті.

Опадає краса в безгомінності,

Видно погляд змарнілий в журбі, 

І лиш запах осінньої прілості 

Про дощі нагадає  тобі.

А ще вчора блукала ти парками,

Посміхалася золотом фарб,

Залишаючи погляд ремарками,

Дарувала природі свій скарб.

І нехай ти блукаєш між хмарами,

Я люблю до безтями ці дні,

Почуття я збираю стожарами,

Коли бачу тебе увісні.

Всьому свій час

 Всьому свій час 

Похмурим ранкам 

І дням погідним на зорі, 

І тихим росяним світанками,

І співу півня у дворі.

Всьому свій час  

Веселим святам,

Прозовим будням у житті,

Спокійним дням і тихим водам,

Людській душевній простоті.

Всьому свій час  

Дощам холодним,

Теплу домашньому в цю мить, 

Словам і вчинкам благородним,

Життєвій рані, що болить.

Всьому свій час 

Розкішним храмам, 

Будинкам скромним у селі,

Оздобленим красивим брамами,

Тинам похиленим в дворі. 

Всьому свій час 

Відвертій правді,

Брехні солодкій напоказ,

І якось хочеться насправді 

Пізнати істину хоч раз.

Всьому свій час ...

Розкрило небо парасолю

 Розкрило небо парасолю,

Тримає в схованці дощі,

Голубить ранками тополю,

Сховавши погляд у кущі.

Вдягли в цей час осінні хмари 

Вбрання посріблено важке,

Крильми окутали бульвари,

Далеке вчора і близьке.

Земля ж чекає подих свіжий,

Дощів вимолюють поля,

А степ обвітрений і сизий,

Благальну оду промовля.

І видно, як усе стомилось 

Чекати краплі дощові,

А може їм уже наснились 

Замети білі снігові.

Благають луки, ліс прохає 

Ковток осінньої води,

А вітер мовчки прокладає

Дощам із золота сліди.

Блукає осінь в парку між алей

 Блукає осінь в парку між алей,

А вечір сипле листя золотаве,

Покличе музу трепетно Орфей,

Всміхнувшись небу в сутінках лукаво.

Стара сосна в ошатному вбранні 

У тишу снів крізь у темінь заглядає,

Про плин часу нагадує мені,

В ту мить,як світ вмовка і засинає.

Ховає листя відчай і красу,

Земля вбирає шелесту відтінки,

І у акордах вічності й часу 

Наниже мить, як спогад, намистинки.

Бринить на травах осені сльоза

 Бринить на травах осені сльоза,

Збирає жовтень краплі - намистини,

І чистих вод таємна бірюза 

Відтінить блиск осінньої картини.

Холодна ніч вколише ясени,

Співаючи тихенько колискову,

І буде парк дрімати до весни,

Аж поки створить час нову обнову.

Пожовкле листя в вальсі знов кружля

Під музику вітрів багрянокрилих,

Художник - жовтень тішиться здаля 

Красою фарб від холоду змарнілих.

Я дощ люблю

 Я дощ люблю, він пахне небом 

І прілим листям у саду,

Ріллею мокрою і степом,

І соком груші на меду.

Він пахне осінню й туманом,

І сумом довгих вечорів,

І морозцем, що під парканом 

Блакитним поглядом зацвів.

Я дощ люблю, коли він стука

Мені в зашторене вікно,

Коли на простір ніч сторука 

Розсипле випране рядно.

Він пахне лісом і грибами,

І теплим чаєм на столі,

І жовтня мокрими слідами,

І зойком пилки у селі.

Я дощ люблю, бо він малює 

На склі прозорі вітражі,

А вечір в сутінках сумує 

І мліють сірі міражі.

Я дощ люблю, його сонату

Таку задумливо нічну,

Осінню стильну травіату 

В обіймах темряви і сну.