Знову зимно

 Зимові дні похмурі і холодні,

В душі рояться зболені жалі,

Думки шукають миті благородні

Між сподівань, мов диво - скрипалі.

Знов сніг лягає білими шовками,

Вкриває рани замученим полям,

Зболівся світ, стривожений боями,

Осанну пише відчайдушним дням.

В думках блукають відчай і надія,

Різдвяних див очікує душа,

Святкову шопку виглядає мрія

І не чекає з магній фетиша.

Сумні ялини шепчуться з вітрами,

Тривог лунають звуки голосні,

Буття тремтить між різними світами,

Все ж творить казку свята уві сні

* * *

 Вже перший сніг голубить ранки,

Зима бинтує рани дням,

Страшні криваві забаганки

Жанглюють вкраденим життям.

Вітри холодні обтирають

Сльозу гарячу на щоці,

А десь у тиші сновигають,

Думки, як точені мечі.

Летять із пекла, наче круки,

Ракет палаючі хвости,

А простір хмуриться від муки,

І гнівно спалює мости.

На ковдру сніжну листопада

Лягають зболені жалі,

І міст зруйнована принада

Лягає попелом на тлі.

Художник пензлем сніг малює,

Поет оспівує в віршах,

Нестерпним болем обплітає

Тираном випущений страх.

І ліплять радо сніжки діти,

Стрибають хутко горобці,

Казково - кулькові магніти

Летять в промерзлі манівці.

Перший сніг

Мокрим пензлем сум збирає осінь,

Із горіха струшує плоди,

Поміж хмар мазком наносить просинь,

І тонує ранки в холоди.

Струшує багрянець хаотично

З хризантем обвітрену красу,

Мов разки намиста романтично

Горобині вкраплює в косу.

Листопад

 Грає вітер осінню сюїту,

Витанцьовує листя пасп'є.

День вдягає пальто з жовтоцвіту

І привіти усім роздає.

Листопад до нестями красивий,

В почуттях - таємниче сумний.

Все частіше буває сльозливий,

В пориваннях ідей неземний.

Його погляд ховається в парку 

Від холодних обіймів пори,

Він шукає красуню - квіткарку

І збирає в букет кольори.

Візьме осінь він ніжно під руку

І у танці легкім закружля,

Десь в пориві чарівного звуку

У обіймах сплакне звіддаля.

Осінь.Скуйовжені коси

Осінь.Скуйовжені коси

Вересень чеше тендітно,

Ранки холодні у роси

Згукує час непомітно.

Осінь.Сумні акварелі

Падають краплями болю,

Ніби блукають в пустелі,

Мовчки шукаючи долю.

Осінь.Засмучені далі,

Ночі тривожно - страждальні,

Вітер немов на роялі

Грає акорди печальні.

 

Ходить літо тихо у степу

 

Ходить літо тихо у степу,

Синь небесну поглядом збирає,

Осінь вже пришвидшує ходу,

День стерню у променях купає.

Хочеться ще літо зупинить,

Але час свої розправив крила,

Огорнулась сумом тепла мить,

Щойно день розкрив свої вітрила.

Цвіркунів виспівують хори,

Дивні думи соняхи шепочуть,

Сонних ранків теплі кольори,

І дощі змивати їх не хочуть.

Яблука обвисли до землі,

Налилися спілі груші соком,

Ходить бусол тихо по ріллі

Вслід за вітром непомітним кроком.

Літо, зачекай, не поспішай!

Зупини ходу свою поспішну,

Цвіркунів нічних поутішай

І світанків посмішку маніжну

Останні дні літа

 Останні дні полями ходить літо,

Вдивляючись  в осінню далечінь,

Там слід його невдовзі буде змито,

А у ярах впаде незрима тінь.

Вже відчувається осіння прохолода,

Вдихають ранки свіжість і тепло,

Шумить в медах фруктова насолода- 

Здається літа наче й не було.

Серпневі дні минають дуже швидко,

Вночі вже чутно осені ходу,

А бджоли в квітнику танцюють рідко,

І день ховає сум свій у саду.

Вже сонце відкохало спілі дині,

Вдихає степ солодкий аромат,

Десь погляд осені ховається в долині,

Збираючи розсипний агат.