* * *

 Вже перший сніг голубить ранки,

Зима бинтує рани дням,

Страшні криваві забаганки

Жанглюють вкраденим життям.

Вітри холодні обтирають

Сльозу гарячу на щоці,

А десь у тиші сновигають,

Думки, як точені мечі.

Летять із пекла, наче круки,

Ракет палаючі хвости,

А простір хмуриться від муки,

І гнівно спалює мости.

На ковдру сніжну листопада

Лягають зболені жалі,

І міст зруйнована принада

Лягає попелом на тлі.

Художник пензлем сніг малює,

Поет оспівує в віршах,

Нестерпним болем обплітає

Тираном випущений страх.

І ліплять радо сніжки діти,

Стрибають хутко горобці,

Казково - кулькові магніти

Летять в промерзлі манівці.