Труситься від холоду верба,
На яскравий колір горобини
Днів осінніх падає журба.
Вітер шепче вигадану казку,
Визирає місяць із- за хмар,
Осінь шле пригадану підказку
Сірим дням із обрисом примар.
Кіт в кутку скрутився і муркоче,
У печі потріскають дрова,
Кидає свій погляд неохоче
Вечорів тривожна синява.
Рев "Шахедів" чує сонне місто,
Ліхтарі від страху аж тремтять,
Розсипає ніч своє намисто
На кущі, що звітом гомонять.
Листопад.Сіре небо і хмари,
А під вечір вистукує дощ за вікном,
Виглядають поля з бур'янів, мов примари,
І тривожно вдивляються в далечінь перед сном.
Лист змарнілий впаде на промоклу бруківку,
Ніч огорне крилом заклопотані дні,
Осінь тихо покличе теплі миті в мандрівку,
І розвіється затишок в заколисанім сні.
За паркани впадуть овдовілі тумани,
У валізу поспішно складе листопад всю красу,
Зніме з лип розфарбовані жовтнем гердани,
І вплите сіру стрічку непомітно березі в косу
Листопад кружляє поміж лип,
День осінній скида позолоту,
Чутно клена стривожений скрип,
І гучні відголоски прильоту.
Час іде навпростець до зими,
Оминаючи мінні застави,
І блукають настирно дими,
І притихли смиренно октави.
Поміж вирв і сухих бур'янів
Чутно звуки людського ридання,
Листопад від печалі змарнів,
В його шелесті тихе зітхання.
Здійнялись у політ журавлі,
На калині плоди червоніють,
Впали смутки на ранків жалі,
І на холоді мрії марніють.
Листопаду пейзаж і сонати урочі,
Сум садів і дібров в звуках крапель лунають,
Час тонує красу, дні принаду сховають.
Вітер струсить сльозу і чарівну принаду,
На палітру додасть мряку днів листопаду,
Лист останній впаде на засмучені ранки,
І огорне туман сіро - мокрі світанки.
Чую звуки дощу, його плач рано - вранці,
Кленів спокій сумний, що стоять наче бранці,
Безгоміння степів і нічну темну тишу,
За кулісами днів свіжий спогад залишу.
Збирає вранці стиглі гарбузи,
І ранків погляди солодко - небайдужі
Складає в розфарбовані вози
Кладе на стіл духмяні аромати-
Жовтневих днів фруктовий ніжний сік,
І вітер грає створені кантати,
Які писав для осені торік.
В саду цвітуть яскраві хризантеми,
Кружляє листя, зірване із віт,
І пише час для вічності поеми,
А день малює цей чарівний світ.
Під ніжну тиху музику садів,
Всміхнулись ночі ніжним зорепадом,
І клен крізь сон до зір загомонів.
Ця осінь мила, тепла і печальна,
Кружляє час над згарищами сіл,
Природи мить, як музика сакральна-
Злетить у вись і ляже на вініл.
Вона іде крізь мінні загорожі,
Тамує біль у сонячній душі,
Шукає мир між просік у сторожі,
І шум вітрів у зляканій глуші.
Тримає осінь лист в руках дубовий,
На ньому колір крові і вогню,
А відчай днів двохсото- пурпуровий,
Мов пробиває спалену броню.
Цей лист як згадка, як болюча рана,
Про слізний спомин мирних світлих днів,
Війни жорстока, грізна у екібана,
Як лютий блиск і злісний дикий гнів.
Печальний погляд крізь дощі осінні...
У цьому танго суть її життя,
Краса і біль в німому голосінні
Злилися в ритмі такт і почуття.
Її дикі скривавлені очі,
І задимлену днів сивину,
І стривожену тишу щоночі.
Я у снах часто бачу людей,
Що тижнями живуть у підвалах,
І скалічені долі дітей,
Їх загиблих батьків на муралах.
Сняться спалені села й міста,
Їх історію стерто війною,
І обпалені " Смерчем" літа,
Що лягли на життя сивиною.
Бачу поле і сотні хрестів
Безіменних, у цифрах лиш дати,
І убитих мільйони життів,
Й неспроможність цей біль подолати.
Бачу жінку похилих років
І десяток тварин біля неї,
Що годує чужих білків,
І шепоче молитву з мінеї.
Я у снах часто бачу бої,
Ця картина засмучує очі,
Душ убитих у небі рої,
І щоразу стривожені ночі.
Хочу в снах бачить мирне життя,
На херсонських полях спілі дині,
Щоб сирен не лунало виття,
І поля не стояли в полині.
Хочу бачить щасливих людей,
Їх усміхнені лиця веселі,
І за партами в школах дітей,
В дитсадках малюків чути трелі.
Хай насняться лелеки в гнізді,
І матусі з візочками в парку,
Запорізькі поля в борозні,
Щоб зустріти там осінь - владАрку.