В саду звисає на ожині,
Тривожне часу каяття
Сумує з росами в долині.
Червоне яблуко бринить,
Вібравши в сік переляк ранків,
Калина листям шелестить
На фоні зляканих світанків.
А серпень дивиться у даль,
Йому б втекти за обрій літа,
Сховати зболену печаль
На маків цвіт, де кров пролита.
Збираючи в кошик дари,
Між соняхів в'ється роями
В медовім суцвітті пори.
Він запах дозрілої дині
Розносить на згарище днів,
Крізь запах гіркої полині
Несе дивний смак кавунів.
На сході пришвидшує кроки,
Минаючи вирви в степах,
На трави, де бруду патьоки,
Проторює осені шлях.
З ковилою тихо гомонять,
В їх цвітінні - знівечені долі
Поміж хмар, мов янголи летять.
Погляди таємно - величаві
З вкрапленнями чорної журби,
Вибухами злякані заграви
Піднялись увись, мов голуби.
Обіймає степ красу яскраву,
Пелюстки спадають поміж трав,
Розсіває день героям славу
Там, де ворог землю мінував.
В чорних вирвах маки червоніють,
Скраплені дощами із небес,
А волошки поглядом синіють
В борознахтглибоких від коліс.
Маки червонітимуть щороку,
Вічність розсіватиме зерно,
І цвістиме в пам'яті без строку
Перемоги пінисте вино.
Зриває вітер з маків пелюстки,
Летять між хмар залізні смолоскипи,
А час у вирвах сховує пустки.
Вода змиває тугу і надію,
Пекельний жар терору і війни,
Несе потік у пекло гамалію,
І смерть з мечем у лапах сатани.
На гребнях хвиль - дахи осель, паркани,
Пливе життя в морську таємну даль,
Несе вода сумні катамарани,
Безмежний сум, і тугу, і печаль.
Яскравий промінь пестить полуниці,
Їх аромат із запахом броні,
Їдкі дими мягли на медуниці,
На слід ракет, що зник удалині.
Вже відцвілись акації і липи,
Травневий мед зібрала вже бджола,
В судомах зла - війни стереотипи,
А в пам'яті - незламні два крила
Я чекала цю жадану мить,
Бо душа обвітрилась снагою,
Ніби лист, що трепетно бринить.
Ось цей день, знов ти прийшло у гості,
Як завжди з трояндами в руках,
Теплий день маніжиться до милості,
Сонце пестить хвилі на ставках.
А у небі ластівки кружляють,
Квітнуть маки зляконо в полях,
Трави буйні пошепки співають,
Заховавши смуток у гаях.
Літо, літо...Тепле і ласкаве,
Щедре, ніжне, радісно - п'янке,
В погляді чарівно - золотаве,
А в душі тривожно - гомінке.
Весні дарують вічності красу,
А бджоли грають ніжні травня гами
Для днів похмурих сонячну ясу.
Розсипався цвіт розкішною габою,
На зелень днів і ніжну голубінь,
Та фарби ці відтінені журбою
На плесо мрій у звуках шепотінь
Цвітуть каштани в час тривог і смутку,
У цій красі природи щемний біль,
Виття сирен вітри тримають в жмутку,
Зриваючи квітучу заметіль.
Ранковий степ...Окопи, вирви - рани,
Здригається від вибухів земля,
Як погляд днів в саду цвітуть тюльпани,