Сиренр розчулене виття
В саду звисає на ожині,
Тривожне часу каяття
Сумує з росами в долині.
Червоне яблуко бринить,
Вібравши в сік переляк ранків,
Калина листям шелестить
На фоні зляканих світанків.
А серпень дивиться у даль,
Йому б втекти за обрій літа,
Сховати зболену печаль
На маків цвіт, де кров пролита.
Немає коментарів:
Дописати коментар