Весна вже за обрієм ходить

 Весна вже за обрієм ходить,

Блакиттю сягає небес,

Проміння теплом хороводить,

І манить у простір чудес.

Неначе магічні айфони

Співають весняно двори,

Шепоче душа в мікрофони,

І в звуки впліта кольори.

В прозорості зеленню пахне,

Думки розлетілися вмить,

Зима постаріла і чахне,

А ранок весною бринить.

Сьогодні все в убранні білім

 Учора був весняний ранок,

Сьогодні сніг - і біло, біло.

А в очі заспаних фіранок 

Проміння сонячне влетіло.

Уранці все в убранні білім,

Земля під ковдрою дрімає, 

А день в чеканні посріблілім 

Весну у подумках чекає.

Харизматичний місяць лютий - 

Зими останній творчий  подих.

Такий він  ніжний і розкутий,

Творець пейзажів сніжно - модних.

Я відчуваю подихи весни

 Я відчуваю подихи весни,

Вони такі невидимо тендітні,

Такі легкі, немов миттєві сни,

Прозоро ніжні й зовсім непомітні.

 

Он сніг іде, а може то вона 

В мою уяву зримо проникає,

Бринить відлиги зірвана струна,

І тихо день між кленами блукає.

І вже тонує стомлено зима,

Свою красу обвітрено - змарнілу,

А макіяж без остраху зніма,

І заплітає косу посивілу.

Чекаю я пробудження і спів,

Немов у гості молодість гукаю 

В безмежну далеч приспаних снігів,

А фарби мрій весною розбавляю.

'

Забринить у повітрі весною

 Сірі дні поміж мокрих парканів 

Приховали свій погляд сумний,

А на тлі брудно сніжних барханів,

Ніч сховала свій подив німий 

І тоді на калюжу лютневу,

Ранок паморозь кине тонку,

А зима свою тінь кришталеву,

Розфарбує удень на ставку.

Забринить у повітрі весною,

Задзюрчать на снігу ручаї,

І зима граціозно рукою 

Зустрічатиме сонячні дні.

Проснувся вітер на шляхах морозних

 

Морозний ранок, під ногами крига,

Проміння ковза ревно по льоду,

Свій час чекає стомлено відлига,

А мить маніжить вранішню ходу.

Всміхнулась тиша дзвінко і привітно,

Проснулось місто в шепоті відлиг,

І посміхнулась радість непомітно

На ковзанці розісланих інтриг.

Проснувся вітер на шляхах морозних,

Заклякли  ноти сонячні умить,

І в голосах розчулено тривожних

Зимовий день на холоді бринить.

Я все ж шукаю поглядом відлигу

На сірих кригах хмурих холодів,

Та на слідах обвітреного снігу

Знаходжу розкіш відблиску льодів.

Вдягли дерева шалі сніжно - білі

 Кружляє сніг - нахмурив січень брови,

Заглянув день у очі крадькома, 

Вдягнувся ранок в хутряні обнови,

Які дарує з щедрістю зима.

Сади, дороги, степ - усе біліє,

Танцює танго жваво заметіль,

А хмарний погляд неба просвітліє,

Зібравши сніжні дива звідусіль.

Вдягли дерева шалі сніжно - білі,

Прибрались модно в хутро ясени,

А віти - руки сонно обважнілі,

Чекають звуків ранньої весни.

Кружляє сніг у мене під ногами,

Лягає слід на полотно зими,

Збирає день в пісні січневі гами,

І розстилає білі килими.

Всміхнулось сонце радісно сьогодні

 Всміхнулось сонце радісно сьогодні,

Засяяв сніг відтінками тепла,

Минулі дні здалися старомодні,

Тому зима їм блиску додала.

Блукає час по вулицях грайливо,

Мовчазна тиша з вітром заграва,

Вкриває січень ковдрою дбайливо 

Гілля дерев, і землю сповива. 

 І горобці з - під стріх повизирали, 

Радіють дню, свіючи пісні,

А сніг слідами, мов розмалювали,

Вітальний лист готуючи  весні.