Морозний ранок, під ногами крига,
Проміння ковза ревно по льоду,
Свій час чекає стомлено відлига,
А мить маніжить вранішню ходу.
Всміхнулась тиша дзвінко і привітно,
Проснулось місто в шепоті відлиг,
І посміхнулась радість непомітно
На ковзанці розісланих інтриг.
Проснувся вітер на шляхах морозних,
Заклякли ноти сонячні умить,
І в голосах розчулено тривожних
Зимовий день на холоді бринить.
Я все ж шукаю поглядом відлигу
На сірих кригах хмурих холодів,
Та на слідах обвітреного снігу
Знаходжу розкіш відблиску льодів.
Немає коментарів:
Дописати коментар