Вдягли дерева шалі сніжно - білі

 Кружляє сніг - нахмурив січень брови,

Заглянув день у очі крадькома, 

Вдягнувся ранок в хутряні обнови,

Які дарує з щедрістю зима.

Сади, дороги, степ - усе біліє,

Танцює танго жваво заметіль,

А хмарний погляд неба просвітліє,

Зібравши сніжні дива звідусіль.

Вдягли дерева шалі сніжно - білі,

Прибрались модно в хутро ясени,

А віти - руки сонно обважнілі,

Чекають звуків ранньої весни.

Кружляє сніг у мене під ногами,

Лягає слід на полотно зими,

Збирає день в пісні січневі гами,

І розстилає білі килими.

Всміхнулось сонце радісно сьогодні

 Всміхнулось сонце радісно сьогодні,

Засяяв сніг відтінками тепла,

Минулі дні здалися старомодні,

Тому зима їм блиску додала.

Блукає час по вулицях грайливо,

Мовчазна тиша з вітром заграва,

Вкриває січень ковдрою дбайливо 

Гілля дерев, і землю сповива. 

 І горобці з - під стріх повизирали, 

Радіють дню, свіючи пісні,

А сніг слідами, мов розмалювали,

Вітальний лист готуючи  весні.

Зняла зима вбрання святково - сніжне

 

Зняла зима вбрання святково - сніжне,

Дощем сплакнула з відчаю вночі,

І зблідло тло казково - білосніжне,

А мить красу приспала на плечі.

Мені здалося, час втомивсь від свята,

Покликав будні хмарні і сумні,

А день сховавсь за стрілки циферблата,

І ліг спочити тінню на стіні.

Хоч  за вікном нерасні мотиви,

Життя дарує теплі відчуття,

Природа має власні ексклюзиви,

І творить фон для настрою життя.

Рік новий вже стоїть на порозі

 Рік новий вже стоїть на порозі,

А старий десь присів при дорозі,

Тільки небо сумує в цей день,

І не чутно пташиних пісень.

А ялина у сніжнім вбранні 

Засвітила вогні чарівні,

Сніг виблискує, світиться, грає,

 Опівнічного свята чекає.

Зимовий ранок

 

Заглянув ранок сніжно у вікно,

Вдяглись дерева в білосніжні шати,

Неначе з пуху зітксне сукно 

Сріблиться ніжно вранці біля хати.

Торкає вітер трепетно гілля,

Немов красу боїться обтрусити,

В зимову сукню вбралася земля 

І  прийде ніч оздобами розшити. 

Блукають хмари радісно -  легкі 

Різдвяну пісню небеса співають,

І чутно ноти стишено - дзвінкі,

Що в звуках вітру сонячно лунають.

Казкове диво сніжної краси 

Пейзажем тихим затишно спливає,

Десь чутно скрип і лісу голоси

В задумі днів, що мить благословляє.

Грудневі пейзажі

 

Дощ знову стука у вікно,

Зриває вітер ковдру з ночі,

Розпустить неба волокно,

І заснує ним шиби - очі.

Тремтить у сутінках ліхтар,

Пітьму ховаючи сакрально,

А вечір - спокою дзвонар,

Співає месу сповідально.

Можливо, це природи плач,

А може відчаю ридання,

А грудень -  гість, а не втікач,

Втирає сльози від страждання.

У гіркоті зимових днів

Минуле болісно озветься,

На гілля приспаних садів,

Зима дощами озветься.

Дарує день картини на вікні

 Розписує узори чарівні 

Зима - чаклунка пензлем до світанку,

Дарує день картини на вікні,

Виконуючи ночі забаганку.

Срібляться ніжні пензлика мазки,

Мов з витинанок дивляться сніжинки,

Сплітає день сюжети на  разки,

А час збирає сніжні намистинки.

Зими я бачу дивний силует,

Вона холодна й ніжно - феєрична,

Мороз створив божественний портрет,

Її краса бентежно - споконвічна.

Уміла б я творити як вона,

Лиш хистом і натхненням малювати.

Ось так: без фарб, паперу й полотна,

Розписувати світ і дивувати.