Липневий дощ

 Він дививсь мені лагідно в очі, 

В його погляді зріла сльоза,

А в обіймах липневої ночі,

Воскресала грози бірюза.

Дарував поцілунки яскраві,

Обіймав своїм літнім теплом,

Розчиняв звуки грому лукаві,

Гладив руки вологим крилом.

Є у нього звабливі принади:

Тихий сум і замріяність дня,

І гучні грозові канонади,

Коли цвітом рясніє земля.

Я його полюбила миттєво,

Коли йшла по калюжах навбрід, 

І в цю мить це для мене суттєво 

Відчувати натхнення прихід.

Це був дощ, мій коханець липневий,

Я красу цю відчула сповна,

Ніжний, теплий, раптово - життєвий,

І бринить в краплях мить чарівна.

Липневе

 Учора липень сонячно всміхався,

Сьогодні ж хмурить брови грозові,

Бо в цвіт ромашки палко закохався,

І щедро шле привіти сльозові.

Ромашка- квітка ніжно - соромлива,

Свою красу схилила до землі,

Така проста й привабливо - вродлива,

Її кохають пристрасно джелі.

Усміхнувся липень солодко троянді,

Від неї спеку в хмари заховав,

Присів спочить у літа на віранді,

Відваром з трав повітря напував.

О, липень - красень, парубок завзятий,

Меди збирає з цвіту і краси,

Він манить в степ обвітрено - строкатий,

Де світ дзвенить на різні голоси.

Липневий ранок ходить під вікном

 Липневий ранок ходить під вікном,

І несміливо з сонцем розмовляє,

Туман укрив траву своїм рядном,

А місяць дозволу сховатися питає.

Птахи створили хори голосні,

Цвіркун веде тонкі мотиви сольно,

А десь за обрієм шумлять рясні дощі,

А небо хмуриться, насупилось безвольно.

Крізь хмари сонце шле палкий привіт,

А промінь впасти хоче у долоні,

Красою вабить неповторний світ,

І усміхнувся день на підвіконні.

Посміхається червень прощально

 Посміхається червень прощально,

Відшумів він дощами сповна.

Вже у співі птахів сповідально 

Його туга за світом зрина.

Він востаннє привітно - ласкавий,

І до липня іде на уклін,

І востаннє цей вихід яскравий 

Продзвенить як малиновий дзвін.

Я розмовляла подумки з дощем

Я  розмовляла подумки з дощем,

Він тихо падав краплями на плечі,

Змивав гарячий полудневий щем,

І крила розправляв, немов лелечі.

Він говорив, що любить шепіт трав,

Красу троянд і  погляд лілій ніжний,

І акварелі вранішніх заграв,

І маків цвіт замріяно - маніжний.

Дощ обіймав простори степові,

Змивав з садів утому полудневу,

Писав сюїти гучно грозові,

І спеку заціловував червневу.

Я слухала, він стукав у вікно,

Читав свої до ранку пасторалі,

Ховав свій сум під вечора сукно,

А час ішов у зоряні  скрижалі.

Дарує липа ніжний аромат

 Красуня - липа трепетно - п'янка 

Вдягла вуаль з ванільно - ніжних квітів,

Її краса привабливо - тонка 

В оздобі світла сонячних софістів.

Гуде бджола, збираючи нектар,

Грайливо промінь бавиться на листі,

А  ніжний запах лине аж до хмар,

І творить небо погляди барвисті.

Дарує липа ніжний аромат, 

Чарує бджіл солодко - ніжним цвітом,

І в музиці обвітрених сонат

Відчутно запах, що здійнявсь над світом.

Тримає червень спеку у долонях

 Тримає червень спеку у долонях,

Дарує тепло липа ніжний цвіт,

У літа роси сріблиться на скронях,

І творить день божествений прихід.

Напоїть соком спілу полуницю,

Черешню буде промінь цілувать,

Покличе бджіл у гості медуниця,

Коли зоря ще буде догорять.

Легенький вітер пеститиме квіти,

Впаде краса ромашок поміж трав,

І буде час на відстані бриніти 

У суголоссі сонячних октав.