Весільні сукні вишні одягли,
Цілує вітер пелюстки грайливо,
Хмільні тумани віти обняли.
Цвітуть сади, їх пестить сонце ніжно,
Бджола збирає сонячний нектар,
Травневий вітер розстила маніжно
Рожевий шлейф із пелюсткових хмар.
В цвітінні тім землі краса травнева,
Ласкавих днів солодкий аромат,
І свіжість ранків й втома полуднева,
Пташині солоспіви, й музика сонат.
На красу твою щораз молюся,
Ти ж бо маєш чари надземні,
В жовтизні кульбаб мов розчинюся,
Як вдихну буяння запашні.
Ти яскраво - ніжний до безтями,
Цвітом обдаровуєш сади,
Надихаєш диво - почуттями,
І весни оздоблюєш сліди.
Буйний травню, твоя врода в квітах,
Ти володар зелені і трав,
Яблуні стоять у білих штатах,
І для вишень сукні підібрав.
Ти весну залюблюєш безмежно,
Шлеш пташині співи чарівні,
Ну а потім тихо й обережно
Й непомітно зникнеш уві сні.
І стукав у зачинене вікно,
Блукав сумуючи, так сонно і поспішно,
Де ніч вдягала все у мокре полотно.
Я бачила, він радо посміхався
На склі розписував прозорі вітражі,
А день похмурістю весняно розстилався,
Й скрадала зелень посірілі колажі.
Я з ним зустрілась поглядом уранці,
Він пестив трави, квіти і стебло,
Нарциси ніжив трепетно в мовчанці,
І напував вологою тепло.
Весняний дощ.Він теплий і жаданий.
Йому радіють луки і поля.
Він для природи майстер первозданний,
В його обіцмах ніжиться земля.
Одного дня, коли усе ще спало,
Почула стук у двері якось я.
- Хто б міг це бути, - з тиші пролунало
І враз думок завмерла течія.
Я все ж відкрила двері обережно.
- Привіт, я щастя, в гості ось зайшло.
Мені вмить стало боязко й бентежно,
Але воно ще й квіти принесло.
- Ну що ж, проходь, запрошую на каву,
- А це до кави- і цукерки подало,
Подарувало посмішку ласкаву,
Вмить боязнь зникла, мов і не було.
Ми з ним зустріли сонячний світанок,
Згадали з радістю щасливі дні.
Так непомітно підкрадався ранок,
І десь озивались голосно півні.
Було затишно й світло, як ніколи,
І час присів тихенько біля нас,
Тож мить сама пішла за видноколи
Без зайвих слів, пояснень і образ.
Була я щастю рада до безтями,
Світився день із запалом життя,
І окрилявся ніжно почуттями,
Й творився образ дивного буття.
- Тобі я вдячне дуже за гостину,
Але мені пора, бо мушу йти,
І затаїло в погляді хвилину,
Щоб докази для виправдань знайти.
- Залишся тут, я буду вдячна дуже,
Хіба мій дім для тебе чужина!?
З тобою легко й затишно, мій друже,
Й з душі зника буденна сизина.
- Я мушу йти, мене чекають інші,
Тобі ж я щиро дякую за все.
Воно закрило двері в напівтиші,
Й пішло туди, куди добро веде.
Якщо до вас постукав хтось неждано,
В ранкову тишу чи в вечірній час,
Відкрийте двері з радістю спонтанно,
Прийшло у гості щастя вже й до вас.
Несе вона яскраві й теплі ранки,
Шукає цвіт на радощах бджола,
А сонце пестить вранішні світанки,
Щоб буйним цвітом вишня зацвіла.
Буя весна на лузі і у полі,
Шовкові хвилі вітер розганя,
В пуху стоять закохані тополі,
Й туман шепоче з росами зрання.
Весна співає голосом пташиним,
Дзвінким струмком і голосом садів,
Летить коханням ніжно- лебединим
Крізь вихрі бур і смутки холодів.
Весна чарує поглядом ласкавим,
Й безмежжям далей, кольором небес,
І поцілунком сонячножовтавим,
І бірюзою неосяжних плес.
Мов березневий котик на стеблі,
Сумна , холодна й трепетно-самітна,
І наче боязко ступає по землі.
У посмішках до сонця соромлива,
Її краса не сяє в квітнику,
Вона цьогоріч ніби нещаслива,
Ще не буяють квіти у вінку.
Весна завжди якась нежданно - різна,
То сипле барви щедро у саду,
То скромна, тиха, березнево - сніжна,
Немов не любить парость молоду.
А іноді бува така гаряча,
Спекотно- душна, жвава і жарка,
Краса її осяяно - тремтяча,
Душа відкрита й світло - гомінка.
Вона буває чемна й гордовита,
До ніг їй квітень стеле килими,
А у душі закрито- сумовита,
Й не кине погляд навіть в бік зими.
Але вона завжди така жадана,
Її чекають в місті, і в селі,
У почуттях нестримна й невблаганна,
Весна - життя і свято на землі.
Аби зустріти вранішню блакить,
Така привітна, ніжна і красива,
І тихий спів у голосі дзвенить.
Вона барвисті квіти розсівала,
На трави слала крокусів красу,
Ключі птахів у вирій окриляла,
В гердан вплітала в ранішню росу.
Весна всміхалась березневим ранкам,
Кружляла з квітнем в танці у саду,
Веснянки грала сонячним світанкам,
І дарувала вдачу молоду.
Вона цвіте, співає і кохає,
Дзвенить, гуде і тихо гомонить,
Природу в барви сонячні вбирає,
Струмком до вітру ніжно жебонить.
Весна в душі, у помислах, у слові,
Вона у полі, в лісі і в саду,
Щодня дарує миті кольорові,
Красу буття з весною я знайду.