Я чула, він шептав мені щось ніжно,
І стукав у зачинене вікно,
Блукав сумуючи, так сонно і поспішно,
Де ніч вдягала все у мокре полотно.
Я бачила, він радо посміхався
На склі розписував прозорі вітражі,
А день похмурістю весняно розстилався,
Й скрадала зелень посірілі колажі.
Я з ним зустрілась поглядом уранці,
Він пестив трави, квіти і стебло,
Нарциси ніжив трепетно в мовчанці,
І напував вологою тепло.
Весняний дощ.Він теплий і жаданий.
Йому радіють луки і поля.
Він для природи майстер первозданний,
В його обіцмах ніжиться земля.
Немає коментарів:
Дописати коментар