Весна

 Весна цьогоріч ніжна і тендітна,

Мов березневий котик на стеблі,

Сумна , холодна й трепетно-самітна,

І наче боязко ступає по землі.

У посмішках до сонця соромлива,

Її краса не сяє в квітнику,

Вона цьогоріч ніби нещаслива,

Ще не буяють квіти у вінку.

Весна завжди якась нежданно - різна,

То сипле барви щедро у саду,

То скромна, тиха, березнево - сніжна,

Немов не любить парость молоду.

А іноді бува така гаряча,

Спекотно- душна, жвава і жарка,

Краса її осяяно - тремтяча,

Душа відкрита й світло - гомінка.

Вона буває чемна й гордовита,

До ніг їй квітень стеле килими,

А у душі закрито- сумовита,

Й не кине погляд навіть в бік зими.

Але вона завжди така жадана,

Її чекають в місті, і в селі,

У почуттях нестримна й невблаганна,

Весна - життя і свято на землі.