Весна і ранок.Пахло полем,
Доносив вітер запах трав.
Цей спогад лиш озветься болем
На фоні плачучих октав.
Два роки зовсім інші ранки,
Ракетний свист тиранить час,
Тремтять у відчаї світанки,
Змінивши вирази гримас.
Весна згадалася в цвітінні,
Гули над квітами джмелі,
Було це ніби в сновидінні,
Де ніч збирала кришталі.
Вже другий рік ревеуть мотори,
Їх чують злякані міста,
Між стін завмерли коридори,
Як дрон у небі проліта.
Тепер похмурі дні зимові,
Брудна калюжа наче сталь.
Дощі у вранішній промові
Читають вулицям мораль.
Світанки моляться на тишу,
Ми на дистанції війни,
Весна шукає знову нішу
В час світової кривизни.
Нас ранок поспіхом голубить,
Щоб знов сховатись в укриття,
Як і раніше все ж він любить
Бажання зцілити життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар