Туманний день ховає погляд вічний,
Блукає час за обрієм зими,
Похмурий лютий лагідно не звичний
Блукає сумно десь поміж людьми.
Спустило небо сірі гобелени,
Сховавши тугу поміж яворів,
Тривожно виють злякані сирени,
Замаскувавши вибухи боїв.
А десь блукає сірий пес голодний,
Поміж рун шукаючи тепла,
Його інстинкт рятує надприродний
У дні війни від мук, що прирекла.
Десь п'ють чаї, сидять в кафе затишнім,
А хтось ховається в підвалах від війни,
Дарує доля впевненість безгрішним,
Смертельний вирок - слугам сатани.
Сплакнули хмари сірими дощами,
Сховавши біль і відчай на землі,
Розсипав лютий тугу між кущами,
І розтрусив страждання на щаблі.
Немає коментарів:
Дописати коментар