Вечір з острахом дивиться знову,
Плаче небо від звуків ракет,
А зимі час міняти обнову,
Видно сірий її силует.
У полях на блакитних просторах
Чорні вирви сховали свій страх,
Бруд смердить на чужих триколорах,
А мишва їх гризе в бліндажах.
Лісосмуги обпалені й голі,
Край полів залізяччя пала,
Там блукають загублені долі
На руїнах кривавого зла.
А за обрієм час вже чекає,
Бо втомилась зима від війни,
Про смертельні бої пам'ятає,
І про штурми нічні давнини.
Заховає вона у валізу
Страх і відчай згорьованих днів,
Лиш звучатиме, наче реприза,
Ода миру у музиці снів.
Немає коментарів:
Дописати коментар