Тримай мене, надіє, і утіш,
В душі така спустошлива посуха,
Вгамуй тривогу спокоєм міцніш,
Хай вечір цю мелодію послуха.
Думки жахнулись в голосі сирен,
Сховався погляд в чорній порожнечі,
І часу грізний сірий гобелен
Непрохано приліг на мокрі плечі.
Летіли дні із відчаєм в пітьму,
Буяв полин на згарищі у полі,
І наче мить накинула всьому
Скривавлені війною гострі болі.
Космічну даль обсіяли зірки,
Там ніч надії гріє у долонях,
Збирає місяць миру пелюстки,
А дні війни сховалися на скронях.
Немає коментарів:
Дописати коментар