Суголосся

 Серпень.Вечір.Тиша безголоса.

День спекотний стомлено згаса.

Прохолода в травах срібнороса 

Крик сирен тривожно колиса.

З острахом принишкли сині далі,

Ластівка сховалася між хмар,

А цвіркун із піснею в печалі 

Колисає вибухів тягар.

Ось Дніпро між скель примружив погляд,

Приголубив хвиль ласкаві сни,

А життя стривожений світогляд 

Оповив задуху сивини.

Серпень.Вечір.Місячна соната.

Ароматний запах у саду.

Градів свист, як зболена кантата 

Розриває вічності ходу.