Жінка - весна

 В очах жіночих - неба голубінь,

І бірюза води завжди сріблиться,

Й безмежно - тиха степу далечінь 

В промінні сонячнім іскриться.

У посмішці жіночій - радість днів,

І часу плин обвітрено - короткий,

Відлуння мрій і спомин снів,

І погляд ніжний, лагідно - солодкий.

У голосі жіночім спів вітрів,

В нім моря шум, і лісу серенади,

Відтінки звуків в барвах півтонів,

І шепіт трав й бурхливі водоспади.

В руках жіночих - ласка і тепло,

В гарячім серці - ніжність і турбота,

І оживає від доторку стебло,

Й зникає непомітно дощ і сльота.

В жіночій постаті- і мати, і донька,

Розумна й мудра, юна і вродлива,

Бабуся й жінка, тиха й гомінка,

Вона весна - красива і зваблива.