Тримала ніч в долонях блиск зорі,
Дивився місяць поглядом чарівним,
Між хмар блукала тиша угорі,
Й здавалось небо всміхнено - наївним.
Тремтіла синь на крилах у вітрів,
Стогнали липи, вкриті кришталями,
А клен від смутку, ніби постарів,
Стояв мовчазно, втішений жалями.
Виднівся в парку дивний силует,
То йшла зима повільною ходою,
І свій останній вихід на паркет,
Вона прикрасить сніжною габою.
Немає коментарів:
Дописати коментар