Зранку людно на базарі -
Це народ скуплятись йде.
Хто по м ’ясо,
хто по цукор...
Люд, як в вулику гуде.
Жінка йде купити сало,
Крупи, яйця, ковбасу,
Дід, що пенсію отримав,
Купить рибку потасу.
Чоловік іде поважний,
Грошей повне портмоне,
Список має
довжелезний -
Тут є й тортик "Праліне".
Жінка голосно гукає:
"Дефіцит
я продаю.
Совість, хто
забув купити?
Майже даром віддаю".
Люд здивовано оглянувсь:
"Чи при пам’яті вона?
Крам доволі дивнуватий,
Й продає такий одна".
Продавчиня ж дума
просто:
"Натовп кинеться сюди.
Товар в мене ексклюзивний ," -
Й вихваля на всі лади.
Дід,
що рибки прикупився,
До
реклами прислухавсь,
Та
що совість вже не в моді,
Він
давно переконавсь.
Жінка
щойно вже скупилась,
Мислить:
"Кожен хоче жить.
І
ця ціну набиває,
Щоб
клієнтів заманить."
Чоловік
й собі прикинув:
"Бачте
- совість на базар!
Коли
вчасно не продати,
Обезціниться
товар."
Продавчиня
закликає,
Що
вже даром віддає,
Пропозиція
- цікава,
Та
народ не пристає.
Довго
жінка умовляла,
Обіцяла
доплатить,
Аби
совість лиш продати,
Щоби
легше стало жить.
Та
ніхто не спокусився,
На « безцінний» цей товар
"Хай
тому - хто її має" -
Хором
вигукнув базар.
Немає коментарів:
Дописати коментар