Лечу в дитинство,
ніби в добру казку,
Де кожен день - то
вчитель і мудрець,
Аби відчути мами
ніжну ласку,
І знов знайти той дивний острівець.
Тоді усе
здавалося рожевим :
В брудних калюжах
мокрі горобці,
А теплий дощик
ранком вересневим,
Побіг блукать в
далекі манівці.
А я за ним пішла
у сад ранковий,
Збирати груші
дивної краси,
І день здававсь
яскраво – веселковий,
Й доносились пташині голоси.
Сусід дідусь, зустрівши біля саду,
Давав гостинці
брату і мені,
Й мала несла я
торбу винограду,
Й солодкі груші
їла пресмачні.
В дитинстві все
здавалося привітним,
Тяглися руки –
крила в небеса,
Дивилось сонце
поглядом тендітним,
Й довкола нас
творились чудеса.
Немає коментарів:
Дописати коментар