І біль змиває відчаю сліди,
Й думки шматує дике оніміння,
А душу розтинають холоди.
А час дасть шанс - і сонце лід розтопить,
Щоб скверна днів пішла у небуття.
А смуток в мудрості мовчання перехопить,
І підлість вимолить у честі каяття.
Відходить мить глибокого прозріння,
Й не повернуть років, що вже пройшли.
За обрій днів думки,мов сновидіння,
Зболілись, стерплись й тихо відійшли.
Немає коментарів:
Дописати коментар