понеділок, 20 грудня 2021 р.

Грудневі пейзажі

 



Дощ знову стука у вікно,
Зриває вітер ковдру з ночі,
Розпустить неба волокно,
І заснує ним шиби - очі.

Тремтить у сутінках ліхтар,
Пітьму ховаючи сакрально,
А вечір - спокою дзвонар,
Співає месу сповідально.

Можливо, це природи плач,
А може відчаю ридання,
А грудень -  гість, а не втікач,
Втирає сльози від страждання.

У гіркоті зимових днів
Минуле болісно озветься,
На гілля приспаних садів,
Зима дощами озветься.



субота, 18 грудня 2021 р.

Дарує день картини на вікні


 Розписує узори чарівні 

Зима - чаклунка пензлем до світанку,

Дарує день картини на вікні,

Виконуючи ночі забаганку.


Срібляться ніжні пензлика мазки,

Мов з витинанок дивляться сніжинки,

Сплітає день сюжети на  разки,

А час збирає сніжні намистинки.


Зими я бачу дивний силует,

Вона холодна й ніжно - феєрична,

Мороз створив божественний портрет,

Її краса бентежно - споконвічна.


Уміла б я творити як вона,

Лиш хистом і натхненням малювати.

Ось так: без фарб, паперу й полотна,

Розписувати світ і дивувати.





четвер, 16 грудня 2021 р.

А час писав нам власні теореми


Як ми зустрілись - тихою здавалась,

Магічно й мило завжди посміхалась,

Тоді була для тебе таємницею,

Красивою душевною скарбницею.


А з часом стала річкою бурхливою,

Відвертою,настирною й примхливою,

Я мала власну думку і позицію,

А ти свої показував амбіції.


Спочатку я була лиш забаганкою,

У світі мрій - солодкою приманкою,

А потім стала квіткою - колючкою,

Вимогливою жінкою і злючкою.


Ти все ж шукав вимені своє начало,

А я в цей час дивилась і мовчала,

Вростала в темп, в життєві перешкоди,

І у роки, що нам диктують коди.


А час писав нам власні теореми,

І у " дано" вставляв нові проблеми,

Ти брав реванш, а я допомагала,

Коли від втоми навіть знемагала.


Життя щодня у буднях гартувало,

І вже тебе ніщо не дратувало,

Шумить струмок життєвої криниці,

Збирає час в сузір'я таємниці.

середа, 15 грудня 2021 р.

Тихо ніч опускає завісу


 Тихо ніч опускає завісу,

День втомившись, чекає антракт,

Час виводить відому актрису, 

Тиху мить, як обіграний факт.


Тінь малює сумні силуети 

В задзеркаллі нічних ліхтарів,

Проводжаючи в безвість дуети 

Сірих ранків і сум вечорів.


Ще блукають загублені звуки 

Метушні заклопотаних днів,

Десь трамвай відчекснює стуки 

В тиші колій і спокої снів.


Ходить ніч, розпрвіляючи крила,

Думка лине в обійми до сну,

А душа розправляє вітрила,

 Аби мрію зустріти ясну.


понеділок, 13 грудня 2021 р.

А краплі ніжно дивляться спросоння


 Минають дні, спливають мокрі ранки,

Втікає час за обрій сірих днів,

Сховали погляд сонячні світанки 

Грудневими долонями дощів.


Десь чутно звуки сумно - одинокі 

Від шелесту обмоклого гілля,

А погляди ночей похмуроокі 

У смутках віддзеркалює земля.


В калюжі сірій мить купає спокій,

На плин буття накинула плащі,

І прошептала липі одинокій,

Чому проникли в сутінках кущі.


 А краплі ніжно дивляться спросоння 

На світ чарівним блиском кришталю,

Як ранок розстила на підвіконня 

Скрипічний ключ маестро - скрипалю.





субота, 11 грудня 2021 р.

Блукає тиша в присмерках кімнат,


 Блукає тиша в присмерках кімнат,

І темп життя у сутінках стихає,

Вже день ховає вісь координат,

Яка його у справах окриляє.


В теплі кімнатнім звуки прилягли,

Укутались у тепле покривало,

Думки втомившись, спокій віднайшли,

Бо тиші дня було зовсім замало.


Заглянув у вікно нічний ліхтар,

Розсіяв світло якось неохоче.

Листає  вітер часу календар,

І день новий у сні життя пророче.


субота, 4 грудня 2021 р.

Чому не йдеш, чому ховаєш вроду?

Уже краса осіння відшуміла,
А листопад замів за нею слід,
У тихих снах природа овдовіла,
А ранків блиск розсіявся і зблід.

Понурий парк розхристаний і босий
Пейзаж ховає в сутінках доби,
А тихий дощ, мов ангел безголосий,
Впаде слізьми на клени і дуби.

Ти дивишся невесело й понуро,
Твій погляд - сірі хмари в небесах,
І ранок прокидається похмуро,
Озвавшись тихо в смутку голосах.

Чому не йдеш, чому ховаєш вроду?
Вже грудень протоптав тобі стежки.
Закутай в сніг оголену природу,
На сірий фон зроби свої мазки.