Спогади

 

У снах я бачу батьківське подвір'я,

Я там уже три роки не бувала,

Той спогад, наче приворотне зілля,

П'янкий нектар, де груша розквітала.

Заходжу в двір - тут рідне все до болю:

Паркан,колодязь,арка виноградна,

Але мою украв чомусь хтось долю,

Невже вона метафорно - принадна.

Так хочеться зустрітися з ріднею,

Відкрити книгу спогадів життєвих,

Ступити крок батьківською землею,

Відчувши жменьку радощів життєвих.

Нехай це сон, але такий приємний

В реаліях сумних і непривітних,

Можливо натяк лагідно - таємний

У вирі днів із спогадів розквітлих.

Може цей сон - чиєсь мені послання,

Від літніх хмар, що мучаться  в неволі,

Або думок настирне намагання

Змінити хід від викрадення долі.

Літні варіації

 Тепле літо ось знову блукає,

Дозрівають черешні в саду,

Свист ракет між гіллям зависає,

Час сприймає цей жах на льоту.

На вокзалі безлюдно в Пологах,

На базарі шниряє орда,

Бродить смерть і війна по дорогах,

Де зі степу бур'ян спогляда.

В Гуляйполі квітують троянди,

" Руський мир" шле "привіти" щодня,

Їм ворожі байдужі команди,

І "Калібрів" гучна гуркотня.

А в Оріхові маки палають

На руїнах - як ватра війни,

Та джмелі де- не- де сновигають

Поміж трав, де ростуть полини.

У Бердянську і сумно, і нудно,

День сховався на хвилях журби,

А на пляжах і тихо, й безлюдно,

Щось шукають там лиш голуби.

У Токмак прилетіли лелеки,

Звили гнізда там знов для пташат,

Грає літо  сумні соунтреки

І вгамовує грізний набат.

У Приморську буяють іриси,

Промінь сонячний в морі сховавсь,

В Більмаку відбуяли нарциси,

І в саду соловей обізвавсь.

В його співах і біль, і ридання

Про зруйновані долі людей,

Про гіркі материнські страждання

Повернути усіх до сімей.

Вечоріє. Йде за обрій травень

 Вечоріє.Травень сипле зорі,

Кличе хмари вітер навпаки,

А простори манять неозорі

В далеч днів, де стогнуть вітряки.

Він плекає квіти на долонях,

Розгортає трав легкі шовки,

Днів журбу обвітрює на скронях,

Струшуючи тихо пелюстки.

Слухає пісні птахів ранкові,

Бісер  рос збирає на гердан,

А принади ніжно-світанкові

Прикладає степу поміж ран.

Вечоріє. Йде за обрій травень,

Шепче казку, вигадану в сні,

І дарує знов весні хоробрий

Жах війни і миті чарівні.

Кольори травня

 

Жовтий цвіт кульбаб - тепло і сонце,

Ніжний погляд травня і весни,

Заглядає промінь у віконце,

Доброту вкрапляючи у сни.

Кіт Мурко приліг в траві під тином,

Півень виголошує: " Привіт!",

Вітер заховався за комином,

Обтрусивши яблунь білий цвіт.

День іде, шукаючи спасіння,

Крутить стрілки час на самоті,

Сум руїн у звуках відгоміння

Промені збирає золоті.

Зацвіли півонії рожеві,

Ніжним цвітом вабить бузина,

Вибухів шрапнелей металеві

Без жалю їм душу розтина.

Скропить дощ землі глибокі рани,

Змиє біль жахливої доби,

І цвістимуть маки і тюльпани,

Й здімуть мир у небо голуби

Привітався тихо травень рано

 Привітався тихо травень рано

Променем і квітами бузку,

Задзвеніли квіти мов органно,

Заспівали птахи у садку.

Вже із трав шовки лягли під ноги,

Розсипає ніч на них росу,

Час летить крізь зболені тривоги

І шукає вічності красу.

А весна всміхається ласкаво,

Тче з барвінку диво - килими,

Цвітом прикрашає дні яскраво,

Походжає тихо між людьми.

Вже стоїть Великдень на порозі,

Україна сплакує сльозу,

І цвіте калина при дорозі,

Мріючи про миру бірюзу.

Весна - красуня босонога

 

Кинджали, дрони і ракети,

Весна і вибухи вночі.

Людей похмурі силуети,

Птахів стривожені ключі.

Крізь сон лунає знов тривога,

На пуск злітають літаки,

Весна - красуня босонога

Біжить по полю навтьоки.

А під ногами - море квітів,

Вітри розгойдують блакить,

Мов під освітленням софістів,

На струнах березень бринить.

Лиш на душі - і біль, і втома,

Думки бредуть у небуття,

Стара забута аксіома-

Плекати паросток життя.

Поміж зруйнованих будинків,

На тлі згорілих лісосмуг,

На ранах з болем поєдинків

Шукати стійкості навкруг.

Весна благає порятунку

Від зла, від скверни, від біди,

І вмить вдихає запах трунку

З ковтком джерельної води.

Весна постукала тендітно у вікно

 

Весна постукала тендітно у вікно,

Між хмар пливуть розгублені моменти

І крутить час війни веретено,

А квітень сипле щиро компліменти.

Вона бреде між сонних вечорів,

Лунає тихо пісня колискова,

І жах війни навіки овдовів,

А щастя мить всміхнулась 

пелюсткова.

Відчутно подих лагідний весни,

В нім оживають погляди яскраві,

Похмурі дні полинули у сни,

Щоб промені заграли золотаві.

Весняні дні розписують колаж

На чорнім фоні скривджених світанків,

А березень тонує камуфляж

На згарищах понівечених ранків.

Співає зяблик пісню про весну

На фоні грізних звуків канонади,

Тепло дарує й сонячну весну

І первоцвіти в звуках серенади