Вже червоніють яблука до Спаса,
Із серпня бджоли струшують нектар,
Танцює джміль на квітах вихиляса,
Листає серпень літа календар.
Вже чутно спів вівсяного колосся,
Бджолиний хор підспівує вітрам,
Лунає звук природи суголосся
На тлі серпневих теплих панорам.
І лиш війна доносить грізні звуки
На тихий плин серпневих щедрих днів,
А біль степів і вистраждані муки
Ховає час у затінку садів.
В саду звисає на ожині,
Тривожне часу каяття
Сумує з росами в долині.
Червоне яблуко бринить,
Вібравши в сік переляк ранків,
Калина листям шелестить
На фоні зляканих світанків.
А серпень дивиться у даль,
Йому б втекти за обрій літа,
Сховати зболену печаль
На маків цвіт, де кров пролита.
Збираючи в кошик дари,
Між соняхів в'ється роями
В медовім суцвітті пори.
Він запах дозрілої дині
Розносить на згарище днів,
Крізь запах гіркої полині
Несе дивний смак кавунів.
На сході пришвидшує кроки,
Минаючи вирви в степах,
На трави, де бруду патьоки,
Проторює осені шлях.
З ковилою тихо гомонять,
В їх цвітінні - знівечені долі
Поміж хмар, мов янголи летять.
Погляди таємно - величаві
З вкрапленнями чорної журби,
Вибухами злякані заграви
Піднялись увись, мов голуби.
Обіймає степ красу яскраву,
Пелюстки спадають поміж трав,
Розсіває день героям славу
Там, де ворог землю мінував.
В чорних вирвах маки червоніють,
Скраплені дощами із небес,
А волошки поглядом синіють
В борознахтглибоких від коліс.
Маки червонітимуть щороку,
Вічність розсіватиме зерно,
І цвістиме в пам'яті без строку
Перемоги пінисте вино.
Зриває вітер з маків пелюстки,
Летять між хмар залізні смолоскипи,
А час у вирвах сховує пустки.
Вода змиває тугу і надію,
Пекельний жар терору і війни,
Несе потік у пекло гамалію,
І смерть з мечем у лапах сатани.
На гребнях хвиль - дахи осель, паркани,
Пливе життя в морську таємну даль,
Несе вода сумні катамарани,
Безмежний сум, і тугу, і печаль.
Яскравий промінь пестить полуниці,
Їх аромат із запахом броні,
Їдкі дими мягли на медуниці,
На слід ракет, що зник удалині.
Вже відцвілись акації і липи,
Травневий мед зібрала вже бджола,
В судомах зла - війни стереотипи,
А в пам'яті - незламні два крила
Я чекала цю жадану мить,
Бо душа обвітрилась снагою,
Ніби лист, що трепетно бринить.
Ось цей день, знов ти прийшло у гості,
Як завжди з трояндами в руках,
Теплий день маніжиться до милості,
Сонце пестить хвилі на ставках.
А у небі ластівки кружляють,
Квітнуть маки зляконо в полях,
Трави буйні пошепки співають,
Заховавши смуток у гаях.
Літо, літо...Тепле і ласкаве,
Щедре, ніжне, радісно - п'янке,
В погляді чарівно - золотаве,
А в душі тривожно - гомінке.
Весні дарують вічності красу,
А бджоли грають ніжні травня гами
Для днів похмурих сонячну ясу.
Розсипався цвіт розкішною габою,
На зелень днів і ніжну голубінь,
Та фарби ці відтінені журбою
На плесо мрій у звуках шепотінь
Цвітуть каштани в час тривог і смутку,
У цій красі природи щемний біль,
Виття сирен вітри тримають в жмутку,
Зриваючи квітучу заметіль.