Прийдеш ти в кімнатну тишу
Без запрошення щораз,
Вмить всі справи я залишу
І зустріну без образ.
Вже погляну обережно
За зашторене вікно,
Погляд знітиться бентежно,
Згорне ночі полотно.
І в душі засяє ранок,
Посміхнувшись крадькома,
Привітається серпанок,
Хоча крадеться зима.
Я скажу : " Тобі я рада,
Дню прийдешній, так і є.
Час - чаклун, а мить - розрада,
Коли сонечко встає.
Знов прийшов, я дуже вдячна
За візити у життя,
Зустріч ця така магічна,
Світлий дотик до буття"
Печальний погляд затишку шукає,
В цю мить самотній чутно гілля скрип,
Так вітер в гості зиму зазиває.
Вона тримає мокрий жовтий лист,
Очима пестить ніжну хризантему,
Дарує квітам щедро аметист,
І творить час завершену поему.
Сховалась осінь мовчки у дворах,
Вона сумна,змарніла, одинока.
Зими вже чутно кроки у ярах,
Шумлять вітри,бо осінь вже глибока.
Така таємна, дивна і сумна,
Десь розгубила щастя по дорозі
І обірвалась радості струна.
Вона мовчазно в сутінь час манила,
Де мить творила сонні вітражі,
І таємничістю довкола все обвила,
Завороживши погляди чужі.
В осінній тиші сад відчує спокій,
Пожовкле листя - втіху і печаль.
А їй мовчазній, гордо - одинокій
Накине вечір з світлотіні шаль.
Що гаснуть барви ніжних, теплих днів,
Що дощ ховає неба світлу просить,
А вітер тішить просіки садів.
І не важливо, що дощі шепочуть,
Що клен ховає погляд навмання,
Що хмари шлейф із сирості волочать,
І що дерева скинули вбрання.
І не важливо, що побачу зранку:
Проміння сонця чи сумний пейзаж,
Прийму природи мить, як забаганку
І спогад створить втішний антураж.
Холодних ранків чарівна мить.
Букет яскравий з алей вітання
Крізь подих вітру немов летить.
Осінні квіти збирають фарби
З палітри листя багряний днів.
Дарують погляд і сонця скарби
На полотно з позолота снів.
Осінні квіти з дощів жаданих
Збирають краплі солодких мрій.
І на картинах митців незнаних
Залишать погляд таємний свій.
Я за тобою буду сумувати,
Пробач, вже час, мене не забувай,
Любила я і ти умів кохати.
Злетіли дні з лелеками в політ,
А ми лиш мить отримали в дарунок,
І цей солодкий і чарівний світ
Нам дарував гарячий поцілунок.
З тобою я творила і цвіла,
Мені ти дав натхнення і палітру,
Я у пейзажах барвами жила,
І мала крила з творчості і вітру.
Ти дарував мені букети хризантем,
Вдягав вбрання на мене золотаве,
Водив мене у мрії ясним днем,
Нам щастя посміхалося яскраве.
Кохання мить.На жаль, прийшла пора,
Завершити написану картину,
Вже щастя мить у барвах відцвіла,
А інший йде до мене на гостину.
Хмуриш брови між хмар золоті,
Засмутилося листя обвітрене,
Дожидаючись ніч в самоті.
Опадає краса в безгомінності,
Видно погляд змарнілий в журбі,
І лиш запах осінньої прілості
Про дощі нагадає тобі.
А ще вчора блукала ти парками,
Посміхалася золотом фарб,
Залишаючи погляд ремарками,
Дарувала природі свій скарб.
І нехай ти блукаєш між хмарами,
Я люблю до безтями ці дні,
Почуття я збираю стожарами,
Коли бачу тебе увісні.