Під вуаллю неба дощового
Літній ранок сонно вигляда,
І плодами терену терпкого,
Ніби в очі літу загляда.
Ніч тремтіла від громів і зливи,
Час вхопивсь за блискавки крило,
Під дощем купались спілі сливи
І вмивалось стомлене стебло.
Вже нахмурив серпень густі брови,
Під дощем невесело мовчить,
І сумують в спагадах діброви,
Бо в степу десь осінь гомонить.
Вітер браво змінює акорди,
Вже в гаях не чутно солов'їв.
Тішать серпня древні клавікорди,
Він між хмар свій погляд затаїв.
Сонце вранці привіталось
На пляжі привітно,
Море тишею всміхнулось
Радісно й блакитно.
Наче грім у яснім небі:
- Риба, раки, пиво,
У людей завжди потреба
У їжі на диво.
- Пахлава, криветки, краби,-
Продавці гукають,
Полякалися медузи,
Від крику втікають.
- Молоденька кукурудза,
Є й попкорн фруктовий,
Пиво, мідії, рапани-
Вже й обід готовий.
Гучномовець так кричить,
Що й хвилі стихають,
Пахлава, як мідь блищить,
І зорі зникають.
Місяць виглянув здаля
Реклами злякався,
Бізнес гроші заробля,
Нащо сервіс здався.
Чайки ввечері по пляжу
Збирають об'їдки,
А щасливі торгаші
Чухають борідки.
Соком груші, яблуком в саду,
У медах квіткові переливи
В сонячному золоті знайду.
Пахне серпень святом Маковія
Здбою із маком на столі,
Від фруктових запахів хмелію,
Як збирають пахощі джмелі.
Пахне серпень пізніми жнивами,
Ароматом дині й кавуна,
Пригощає сольними піснями
Під вечірні співи цвіркуна.
Пахне серпень теплим щедрими літом ,
Кукурузним смаком на полях,
І таким солодким дивним світом,
На руках від праці в мозолях.
Блукає літо стомлено полями,
В ранковій тиші жде приходу дня,
Щось гомонить про осінь вже з вітрами,
А серпню кличе в яблуках коня
Грайливе літо в червні, як дитина,
У липні в праці стомлено - жарке,
А в серпні розцвіта немов жоржина,
Красиве й пінне, й трішечки терпке.
Говорить літо голосом прибою,
Дзвенить вечірньо в співі цвіркуна,
Шепоче ніжно потайки з травою,
Шумить в степу, мов зірвана струна.
Я з ним присяду вранці біля ганку
І буду слухать звуки чарівні,
Зустрінем разом сонце на світанку,
Що пестить перший промінь на вікні
Перегортаю лист календаря -
Чекає серпень з осінню побачення,
У теплих фарбах літо догоря
І просить в поля жалісно пробачення.
Іде садами і збира дари,
З полів струсив весь блиск і позолоту,
За ним біжать розгублено вітри,
А він дарує айстрам ніжну цноту.
Він кинув погляд в небо крадькома,
А сад вдягнув у вранішню обнову,
На трави сипле роси недарма -
Кує для осені посріблену підкову .
Червоне, в рожевих тонах,
В букетах, у фарбах з привітів,
В солодких омріяних снах.
А щастя кольору сонця:
Яскраве і тепле як день,
Сміється щодня у віконце
І лине у звуках пісень.
А щастя кольору хмари,
Небесноблакитне, ясне.
У нього є рідкісні чари
І світло миттєво - п'янке.
А щастя кольору ранку:
Туманне, вологе й жарке,
Присяде тихенько на ганку
І літо приспить гомінке.
А щастя кольору моря:
Бурхливе й спокійно - легке.
На хвилях пшеничного поля
Вдихає повітря п'янке.
А щастя кольору мрії,
Зі смаком бажань на вустах,
Із поглядом днів на надії,
Крилате і вільне, як птах.
А ти була така красива,
Як крапля ранньої роси,
Як таємнича нічка сива,
Як вітру тихі голоси.
А ти була така тендітна,
Як білосніжний цвіт весни,
Прозоро - світла й непомітна,
Немов таємні дивні сни.
А ти була така бентежна,
Як повінь трепетна й швидка,
Бурхлива й тиха, обережна,
Спокійна й солодко - терпка.
А ти була така чарівна,
Як цей прекрасний дивний світ,
Як степу польова царівна,
Як сонця вранішній привіт.
А ти була ласкава й мила,
Як перший промінь на вікні,
Як парусинові вітрила,
Як подих ранку в сизині.
Тебе такою пам'ятаю,
І вже пройшли десятки літ,
В тобі себе я відчуваю,
Коли дивлюсь на білий світ.