Під вуаллю неба дощового
Літній ранок сонно вигляда,
І плодами терену терпкого,
Ніби в очі літу загляда.
Ніч тремтіла від громів і зливи,
Час вхопивсь за блискавки крило,
Під дощем купались спілі сливи
І вмивалось стомлене стебло.
Вже нахмурив серпень густі брови,
Під дощем невесело мовчить,
І сумують в спагадах діброви,
Бо в степу десь осінь гомонить.
Вітер браво змінює акорди,
Вже в гаях не чутно солов'їв.
Тішать серпня древні клавікорди,
Він між хмар свій погляд затаїв.
Немає коментарів:
Дописати коментар