Понеділок.Кава.Ранок.
Бутерброд.Салат.Сніданок.
Плаття.Сумка.Двері.Східці.
Час.Зупинка.Інохідці.
Пробка.Нерви.Стрес.Чекання.
Біг.Утома.Мить.Вітання.
Прохідна.Колеги.Друзі.
Кабінет.Робота.Смузі.
Телефон.Дзвінки.Планерка.
Шеф.Партнери.Сік.Цукерка.
Сонце.Спека.День.Утома.
Магазин Метро.Вже вдома
Вже холодом дихають ранки,
Самотні пшеничні поля
Зняли золотисті серпанки,
Обабіч чорніє рілля.
А там десь жовтіють простори,
Вбираючи спрагло тепло,
І ластівок сольні мінори,
Витають, ледь сонце зійшло.
Чарує своєю красою
І золотом сонячний степ.
Оздоблений крапель росою
Він грає ранковий вертеп.
А сонце йому аплодує,
Вітри його просять на біс,
Світанок тихенько чаклує
За обрієм сивих завіс.
Всміхається соняшник небу,
І жовто - блакитний пейзаж
В відтінках шукає потребу,
Створивши ранковий кураж.
Над вечір пахло вже дощем,
Хоч спека в травах ще блукала,
Сховався місяць під плащем,
Бо хмара крила розправляла.
І раптом звідки не візьмись,
У небі чутно громловицю.
Звук.Перші краплі.Полились
Струмки на зсушенину землицю.
Палало небо з краю в край,
Світилось, плакало, тремтіло,
І ніби хмар,сердитих зграй,
За обрій сотні полетіло.
Сердито вітер зашумів
І тряс усе живе навколо,
А вечір в присмерку зомлів,
Коли громів звучало соло.
Бриніла злива, мов струна,
Сльозами спека умивалась,
Із крапель, зіткана стіна,
Вночі із громом обіймалась.
Вдихаю літа аромати
П'янкий малиновий нектар,
І вабить свіжий запах м'яти
В полоні світанкових чар.
Я відчуваю запах літа,
І дух терпкого полину,
Тут свіжість, сонцем оповита,
Збира з повітря сивину.
Витають пахощі фіалки,
В буянні ранньої пори,
Сухі відлигли сіновалки,
Їх запах стелиться в двори.
Вже на городах спіють дині,
І кукурудза шле свій смак,
Плаття вдягають сливи сині
Сорочку скинув красень - мак.
Вдихаю дар духмяний літа,
Як солод меду запашний,
Бджола - циганка Кармеліта,
Дарує квітам танець свій.
Промінь біга по вікні,
й на стіні,
День, неначе сто принад -
пишний сад,
Роси вкрили спориші
від душі.
Вітер листям шелестить -
не мовчить,
Пісня птахів гомінка,
мов ріка.
Сонях дивиться увись -
залюбивсь.
Чутно запах чебрецю
з вітерцю,
На ожині ще роса -
то краса.
Десь комбайни вже гудуть -
в поле йдуть,
А цвіркун притих, мовчить -
ліг і спить.
Час виспівує пісні
голосні,
Він у світ цей закозавсь -
обізвавсь.
Обійняв мене поглядом ніжно
Літній ранок у теплій росі,
Коли в небі згасали побіжно
Дві зорі в світанковій красі.
В ароматах духмяної м'яти,
І у пахощах квітів і трав
Він світанок повів зустрічати,
І у себе мене закохав.
Нас за обрієм сонце зустріло,
Місяць зник у просторах небес,
Вже від сонця повітря сивіло,
І світилось на дзеркалі плес.
Співає вечір колискову
В дуеті з тишею на біс,
І стеле свіжість світанкову,
Створивши росяний каприз.
Мовчазно слухає троянда,
Обняв лілейник тихий сон
Із неба зоряна гірлянда
Летить із вітром в унісон.
В колисці місяць спочиває,
Молочним Шляхом ніч іде,
І сонях голову схиляє,
Там хор бджолиний не гуде.
Прослухав ранок колискову,
Умився росами із трав,
І заховав між хмар підкову,
А зорі в пригірщ розбирав.